35 років Незалежності: як Україна вистраждала свободу та продовжує за неї боротися

У понеділок, 24 серпня, Україна відзначає 35-ту річницю проголошення Незалежності. За ці десятиліття країна пережила економічні кризи, політичні протистояння, дві революції та війну, яка з 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, перетворила боротьбу за незалежність на боротьбу за саме існування держави. Втім, Україна не стала незалежною лише тому, що 24 серпня 1991 року депутати проголосували за відповідний документ. Цьому рішенню передували десятиліття боротьби за право на власну державність, а проголошення 

Новини.LIVE розповідають, як Україна пройшла шлях від радянської республіки до незалежної держави, що відбувалося в Києві в серпні 1991 року та чому через 35 років після історичного голосування українцям знову доводиться захищати свою свободу зі зброєю в руках.

Перша спроба проголосити незалежність

Для багатьох українців День Незалежності асоціюється насамперед із подіями серпня 1991 року. Саме тоді на карті світу офіційно з'явилася незалежна Українська держава. 

На початку ХХ століття українці вже робили спробу створити незалежну державу. Після революційних подій 1917 року стала Українська Народна Республіка, а згодом, у січні 1918 року, Україна проголосила незалежність. Однак утримати державність у тогочасних умовах не вдалося, і значна частина українських земель зрештою опинилася під владою Радянського Союзу.

У складі СРСР Українська РСР формально мала ознаки державності — власну конституцію, уряд і навіть місце серед засновників Організації Об'єднаних Націй. Насправді ж ключові політичні рішення ухвалювалися в Москві, а будь-які прояви українського національного руху жорстко придушувалися.

Наприкінці 1980-х років Радянський Союз почав стрімко слабшати. В Україні почали виникати громадські та політичні рухи, що дедалі гучніше заявляли про право українців самостійно визначати своє майбутнє.

"Живий ланцюг" і Революція на граніті

Наприкінці 1980-х український рух за свободу вже вийшов за межі вузького кола дисидентів та інтелігенції.

У січні 1990 року сотні тисяч людей утворили "живий ланцюг" між Львовом і Києвом, присвячений річниці проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акція стала однією з наймасштабніших демонстрацій національної єдності напередодні проголошення Незалежності.

Ще одним важливим етапом стала Революція на граніті восени 1990 року. Студенти вийшли на протест у центрі Києва та оголосили голодування. Серед їхніх вимог були, зокрема, відмова від підписання нового союзного договору та проведення нових виборів.

Декларація про суверенітет: перший важливий крок до Дня Незалежності

16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. У документі йшлося про верховенство, самостійність і повноту влади республіки на її території, а також про незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.

Це ще не означало виходу України зі складу СРСР. Проте Декларація стала важливим політичним і правовим кроком на шляху до майбутньої Незалежності.

Вирішальними стали події серпня 1991 року.

Серпень 1991 року: що прискорило розпад СРСР

19 серпня 1991 року в Москві група високопосадовців оголосила про створення Державного комітету з надзвичайного стану — ДКНС. Його представники заявили, що беруть владу у свої руки через нібито нездатність президента СРСР Михайла Горбачова виконувати свої обов'язки.

Насправді путчисти (учасники, які намагаються насильницьким шляхом захопити владу в країні, — ред.) намагалися зберегти Радянський Союз і зупинити процеси, які могли призвести до його остаточного розпаду.

До Москви ввели війська, а в країні спробували встановити контроль над політичним життям та інформаційним простором. Однак путч провалився вже за кілька днів.

Для України ці події стали моментом, коли питання подальшого перебування у складі СРСР набуло зовсім іншого значення. Спроба силового захоплення влади продемонструвала, наскільки нестабільною є ситуація в Союзі та наскільки реальним може бути повернення до жорсткого централізованого контролю з Москви.

Саме після провалу путчу український парламент зібрався на позачергове засідання.

24 серпня 1991 року — день, коли Україна проголосила Незалежність

24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. У документі проголошувалося створення самостійної української держави — України. Також зазначалося, що на її території мають чинність виключно Конституція та закони України.

За постанову про проголошення незалежності проголосував 321 депутат — конституційна більшість. Того ж дня парламент вирішив винести питання про підтвердження Акта на всеукраїнський референдум, який призначили на 1 грудня 1991 року.

Таким чином, 24 серпня стало датою юридичного проголошення Незалежності. Проте депутати вирішили, що остаточне слово мають сказати громадяни. Незалежність України не залишилася лише результатом парламентського голосування — вже через кілька місяців її мав підтвердити народ.

1 грудня 1991 року — українці підтвердили свій вибір

На Всеукраїнському референдумі громадянам поставили одне питання: чи підтверджують вони Акт проголошення незалежності України.

Результат виявився переконливим. У голосуванні взяли участь понад 31,8 мільйона людей, а 90,32% тих, хто проголосував, підтримали Незалежність.

Важливо й те, що підтримка Незалежності була зафіксована в усіх регіонах України. За неї голосували не лише на заході чи в центрі держави. У Донецькій області Незалежність підтримали 83,9% учасників голосування, у Луганській — 83,86%, а в Криму — понад 54%.

Референдум 1 грудня став моментом, коли рішення парламенту отримало всенародне підтвердження. Після цього відновити Радянський Союз у колишньому вигляді вже було неможливо.

Того ж дня відбулися і перші вибори президента незалежної України, на яких переміг Леонід Кравчук.

Згодом саме Акт проголошення незалежності, підтверджений всеукраїнським референдумом, став одним із фундаментів української державності. На нього прямо посилається і Конституція України.

Що спіткало Україну одразу після проголошення Незалежності

Країна успадкувала від Радянського Союзу складну економіку, залежність від старих виробничих зв'язків і глибоку політичну кризу. Тому у 1990-х Україна пережила падіння виробництва, інфляцію, соціальні потрясіння та болісний перехід від радянської системи до ринкової економіки.

Паралельно тривало формування нових державних інституцій. Україна створювала власні Збройні сили, розбудовувала дипломатичну службу, ухвалювала закони та поступово формувала політичну систему незалежної держави.

Але Москва продовжувала розглядати Україну як частину власної сфери впливу. Протягом наступних десятиліть відносини між двома державами залишалися складними, а питання про те, яким шляхом має рухатися Україна, неодноразово ставало причиною внутрішніх політичних конфліктів.

Українці пережили два Майдани

У 2004 році Україна пережила Помаранчеву революцію. Тисячі людей вийшли на вулиці після другого туру президентських виборів, результати якого викликали масові протести.

Через майже десять років країна знову опинилася на Майдані. У листопаді 2013 року почалися протести через відмову тодішньої влади від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Згодом Євромайдан переріс у Революцію Гідності. Протест уже не обмежувався питанням європейської інтеграції. Йшлося про те, чи може українське суспільство впливати на дії влади та самостійно визначати напрямок розвитку країни.

2014 рік — Незалежність довелося захищати зі зброєю

Саме після Революції Гідності Росія перейшла до відкритої агресії проти України.

У 2014 році Росія окупувала та незаконно анексувала Крим, а згодом розпочалася війна на Донбасі.

Для України почався новий етап її історії. Незалежність, за яку понад 90% учасників референдуму проголосували у 1991 році, через 23 роки довелося захищати на полі бою.

Війна змінила і українське суспільство, і саме розуміння державності. Україна почала масштабне реформування армії, а громадяни масово долучалися до волонтерського руху та підтримки військових.

24 лютого 2022 року відбулася боротьба вже не лише за незалежність, а й за існування. Повномасштабне вторгнення Росії стало найбільшим випробуванням в історії сучасної незалежної України. Саме 24 лютого 2022 року Росія почала наступ одразу з кількох напрямків. Під загрозою опинилися Київ, Харків, Чернігів, Суми, південні та східні регіони країни.

Тоді питання Незалежності перестало бути лише історичною чи політичною категорією. Українці захищали право самостійно вирішувати, якою буде їхня держава, якою мовою вони говоритимуть, яке майбутнє обиратимуть і чи зможуть взагалі зберегти свою країну.

35 років Незалежності: шлях, який не завершився

За 35 років Україна пройшла шлях від колишньої радянської республіки до держави, яка змогла сформувати власні інституції, громадянське суспільство, армію та політичну націю. Цей шлях не був прямим.

Українці неодноразово виходили на площі, коли вважали, що влада відступає від їхнього вибору. Вони захищали країну після початку російської агресії у 2014 році та продовжили це робити після початку повномасштабного вторгнення. Тому історія Незалежності України фактично складається з двох великих етапів. Перший — це шлях до 24 серпня 1991 року. Другий триває досі.

Десятиліття показали: свобода держави не гарантується одним документом чи одним голосуванням. Її потрібно постійно захищати. Саме тому День Незалежності для України сьогодні — це не лише згадка про історичне рішення, ухвалене 24 серпня 1991 року. Це нагадування про шлях, який почався задовго до цієї дати і який триває досі. Українці досі віддають за Незалежність найдорожче — життя.

Як писали Новини.LIVE, колишній голова Верховної Ради та колишній секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов назвав війну Росії проти України тотальною війною на знищення. Він наголосив, що для протистояння російській агресії Україні необхідна єдність суспільства та держави. За його словами, саме об’єднання країни й нації є умовою для ефективного опору та майбутньої перемоги.

Також президент Володимир Зеленський заявляв, що Україна готова припинити бойові дії та перейти до дипломатичних переговорів. Водночас він зазначив, що Росія та диктатор Володимир Путін не погоджуються навіть на тимчасове перемир’я, яке могло б відкрити шлях до переговорного процесу.