У нас вчаться: експерт розповів про досвід України в розмінуванні

Україна вже починає передавати іншим країнам власний досвід у сфері розмінування. Найбільш технологічним етапом цього процесу є виявлення потенційно небезпечних територій. Водночас безпосереднє вилучення вибухонебезпечних предметів досі значною мірою базується на принципах, які застосовувалися після світових воєн.

Про це заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ігор Безкаравайний розповів журналістці Новини.LIVE Діані Лановець.

Україна вже починає передавати досвід у розмінуванні

За словами Ігоря Безкаравайного, Україні варто відмовлятися від тези, що вона лише переймає міжнародний досвід у сфері розмінування. Він зазначив, що українські напрацювання вже починають використовувати інші країни.

На думку заступника міністра, особливо це стосується технологій, які застосовують для ідентифікації потенційно небезпечних територій. Україна використовує дрони, супутникові знімки високої роздільної здатності, різні сенсори та аналізатори, а також аналіз великих масивів даних.

Окремо застосовують штучний інтелект і предиктивну аналітику. За допомогою цих технологій визначають, чи є конкретна ділянка безпечною або небезпечною та чи потребує вона розмінування.

"От прям нам треба забувати тезу про те, що ми у когось вчимося. Бо у нас вчаться. Ну насправді, це може бути зверхньо якось, або занадто експертно, або з якоюсь недостатньою повагою до наших партнерів, але правда така, що вже потроху починаємо вчити ми. Це факт", — сказав Безкаравайний.

Розмінування складається з двох етапів

Заступник міністра пояснив, що процес розмінування потрібно умовно розділяти на дві частини: спочатку відбувається ідентифікація проблеми, а потім — безпосередня ліквідація небезпеки.

За його словами, саме ідентифікація стала дуже технологічною. Для визначення небезпечних ділянок використовують дрони, супутникові знімки високої роздільної здатності, сенсори, аналізатори, великі масиви даних, штучний інтелект і предиктивну аналітику.

Інша частина процесу — вилучення небезпечного предмета із землі — розвивається значно повільніше. Безкаравайний зазначив, що цей процес значною мірою базується на принципах, які застосовували після Першої та Другої світових воєн.

За словами посадовця, самі об’єкти загрози суттєво не змінилися. Йдеться про артилерійські снаряди, протитанкові, протитранспортні та протипіхотні міни.

Чому механізоване розмінування не може повністю замінити саперів

Безкаравайний пояснив, що навіть велика й дорога машина для механізованого розмінування має свої обмеження. Зокрема, техніка не витримає одночасного вибуху кількох великих протитанкових мін.

Тому процес вилучення небезпечного предмета із землі, його транспортування або знищення на місці залишається складним для технологічного вдосконалення. За словами заступника міністра, технології, яка дозволила б швидко та надійно дистанційно проводити екскавацію такого предмета, наразі не існує.

Водночас значна кількість операцій із розмінування проводиться на територіях із невисокою щільністю замінування. Якщо на полі є лише кілька небезпечних предметів, його все одно потрібно детально обстежити, зокрема пройти всю площу з металошукачем.

Саме тому, наголосив Безкаравайний, подальший розвиток технологій ідентифікації має дозволити точніше визначати місця, де є небезпека. Тоді саперам не доведеться вручну перевіряти металошукачами всю територію — вони зможуть зосередитися безпосередньо на ділянках, де виявлено небезпечні предмети.

Які країни переймають український досвід розмінування

За словами Ігоря Безкаравайного, Україна вже веде діалог із Сирією щодо побудови власної системи протимінної діяльності. Сирійська сторона цікавиться тим, як працює українська система, яких помилок припускалася Україна та як вибудовувати власну модель.

Водночас заступник міністра наголосив, що іншим країнам не варто просто відтворювати українську систему. За його словами, кожна держава має власний контекст та особливості, тому єдиного підходу до організації протимінної діяльності не існує.

"Почнемо з наших братів по нещастю – сирійців. Буквально ми з ними ведемо діалог про те, як працює українська система, яких помилок ми припускалися, і вони питають пораду, як будувати власну систему. І от про що ми говоримо з ними постійно – про те, що їм не варто відтворювати українську систему, її треба будувати власну. Чому це важливо? Тому що кожна країна має свої особливості", — сказав Безкаравайний.

У кожної країни свій контекст

Заступник міністра зазначив, що системи протимінної діяльності не можуть бути однаковими для всіх держав. Як приклади він навів Хорватію, Азербайджан, Україну, Сирію, Камбоджу та Колумбію, наголосивши, що ці країни мають різні контексти й культурні особливості.

"Неможливо взяти якийсь золотий стандарт і збудувати єдину однакову систему управління гуманітарним розмінуванням, правильніше казати, протимінної діяльності. За цим каноном в Хорватії, Азербайджані, Україні, Сирії, Камбоджі, Колумбії – це абсолютно різні країни, абсолютно з різними контекстами й культурними особливостями", — зазначив Безкаравайний.

Японські компанії консультуються з українськими

Окремо Безкаравайний розповів про співпрацю з японськими компаніями, які розробляють дрони, сенсори та інші технології. Він наголосив, що йдеться саме про японський бізнес, а не про Японію як державу.

За його словами, такі компанії консультуються з українськими розробниками та виробниками, які використовують або створюють відповідні технології. Під час таких консультацій українська сторона ділиться практичним досвідом і пояснює, які рішення вже випробовувалися, але не дали результату, а які технології, навпаки, мають перспективу.

"Японія постійно консультується з українськими компаніями. Не Японія як країна, а японські компанії, розробники дронів, розробники сенсорів і так далі консультується з українськими компаніями, які використовують або розробляють такі технології. І ми говоримо, дивіться, оце не працює, не рухайтеся цим шляхом, тому що ми це робили, ми пробували, це не їде. А оця технологія має перспективу", — зазначив він.

Європейські виробники доопрацьовують технології в Україні

За словами Безкаравайного, український досвід також використовують європейські технологічні компанії. Він навів приклад виробників, які постачали Україні підводні дрони та доопрацьовували їх безпосередньо в умовах війни.

Проблеми виникали, зокрема, з орієнтацією таких систем і їхнім керуванням. За словами заступника міністра, на роботу технологій впливали повітряні тривоги та засоби радіоелектронної боротьби, через що системи могли втрачати орієнтири й ставало складно ними керувати.

Безкаравайний наголосив, що українські умови дають виробникам можливість безпосередньо бачити, як їхні технології працюють у реальних умовах, і відповідно їх доопрацьовувати.

Новини.LIVE інформували, що в Україні планують створити єдину систему гуманітарного розмінування замість нинішньої моделі, де повноваження розподілені між 16 органами влади. У Верховній Раді вже готують відповідний законопроєкт до першого читання. Перехід на нову систему може бути тривалим, а повноцінний запуск у 2027 році, за словами Ігоря Безкаравайного, обіцяти було б неправильно.

Новини.LIVE також писали, що від початку повномасштабної війни міжнародні партнери спрямували на гуманітарне розмінування України близько 1,5 млрд доларів. Ця сума співмірна з річними витратами всього світу на гуманітарне розмінування до 2022 року — близько 400 млн доларів. Водночас Ігор Безкаравайний зазначив, що міжнародної підтримки Україні все одно недостатньо з огляду на масштаб проблеми.