25 років з дня вбивства Ґонґадзе — що відомо про справу

16 вересня 2025 року виповнюється 25 років з моменту зникнення та вбивства журналіста Георгія Ґонґадзе. Ця трагедія істотно вплинула на подальший розвиток подій в Україні. Він був убитий в околицях столиці, але обезголовлене тіло знайшли лише за півтора місяця після цього жахливого дня.

Що відомо про вбивство журналіста Георгія Ґонґадзе та розслідування справи — читайте у матеріалі Новини.LIVE.

Що відомо про кар'єрний шлях Ґонґадзе

Георгій Ґонґадзе розпочав свій професійний шлях у найскладніших умовах. На межі 1991 та 1992 років, коли в Тбілісі вибухнуло антизвіадистське повстання, він повернувся до Грузії та приєднався до повстанців. Під час громадянської війни в Абхазії й Південній Осетії працював журналістом, був поранений у Сухумі — 26 осколкових ран залишилися з ним назавжди. Після цього він продовжив документувати конфлікти, знімаючи фільми "Біль землі", "Тіні війни", "Колиска" та "Охоронці мрії", деякі з яких виходили на українському телебаченні.

Повернувшись до Львова, Ґонґадзе займався кінодокументалістикою та познайомився зі своєю майбутньою дружиною, студенткою юрфаку Мирославою Петришин. У 1995 році вони одружилися, а два роки по тому у пари народилися доньки-близнята Нонна та Соломія.

Разом із дружиною Георгій переїхав до Києва, де почав активно працювати на телебаченні. Він вів програми "Параграф", "Вікна-Плюс", "Вікна-Новини", а з 1998 року став ведучим шоу "Моє". Крім телепроектів, він брав участь у політичних кампаніях, зокрема працював прес-секретарем кандидата в президенти Наталії Вітренко та підтримував Володимира Ваховського на виборах мера Вінниці.

Новим етапом у його кар’єрі стало створення інтернет-видання. 17 квітня 2000 року Ґонґадзе заснував "Українську правду", яка публікувала гострі матеріали про політичне життя України, зокрема про Леоніда Кучму та його оточення. У вересні 2000 року він також запустив україномовний спортивний сайт Champion.com.ua, що став частиною "УП". На початку існування сервіс відвідували лише близько трьох тисяч користувачів щодня, але після початку "касетного скандалу" його популярність зросла до 80 тисяч відвідувачів на день.

Ким був для України Георгій Ґонґадзе

Георгій Ґонґадзе відійшов у вічність у віці лише 31 року, але його вплив на українську журналістику та громадське життя був незрівнянним. Хоча Грузія була його першою батьківщиною, останню третину життя він присвятив Україні, яку вважав своєю другою домівкою.

Попри свій харизматичний і принциповий характер, Ґонґадзе нерідко відчував самотність серед колег, які вважали його надто емоційним і прямим.

"Влада повинна знати, що вона залежить від нас і що вона боїться нас", — говорив журналіст, наголошуючи на важливості громадського контролю.

Влітку 2000 року він помітив стеження за собою та звернувся до Генпрокуратури, однак реакції не отримав. Через кілька місяців Георгія Ґонґадзе викрали та вбили. Виконавцем визнали генерал-лейтенанта МВС Олексія Пукача та трьох його підлеглих.

Посмертно Георгій Ґонґадзе отримав звання Героя України, залишившись символом мужності та боротьби за свободу слова в нашій країні.

Що відомо про обставини зникнення та вбивства Ґонґадзе

16 вересня 2000 року в Києві сталося те, що сколихнуло всю країну. Журналіст Георгій Ґонґадзе, повертаючись додому з роботи близько 22:30, спробував зупинити автомобіль у районі бульвару Лесі Українки. За кілька секунд поруч зупинився Hyundai Sonata, і журналіст домовився з водієм про поїздку на вулицю Червоноармійську. Водій попросив його сісти на заднє сидіння, пояснивши, що переднє "зламане". Але до машини підбігли ще троє чоловіків, які сіли поруч і на переднє сидіння.

З’ясувалося, що викрадачами були генерал МВС Олексій Пукач і троє його підлеглих — Валерій Костенко, Микола Протасов та Олександр Попович. Журналіста відвезли в ліс Київської області. Там один із міліціонерів викопав яму, а Ґонґадзе зв’язали руки та віднесли до ями. Попри його прохання зберегти життя, Пукач намагався задушити його, а потім позбавив життя ременем.

Тіло журналіста було скинуте в яму, облило бензином і підпалено, а місце злочину ретельно замасковано. Через кілька тижнів Пукач спробував приховати сліди ще більше: тіло було викопане та перевезене до лісництва Таращанського району, де генерал сокирою відокремив голову від тіла та закопав окремо.

Тоді про долю Ґонґадзе нічого не було відомо. Президент Леонід Кучма та правоохоронні органи запевняли, що розслідування під контролем, а українські вулиці рясніли листівками з закликом: "Знайдіть журналіста Георгія Ґонґадзе". Лише 2 листопада 2000 року в Таращанському лісі виявили обезголовлене тіло, і тільки через два роки генпрокуратура офіційно підтвердила його особу.

Розслідування вбивства

Через два місяці після зникнення журналіста Георгія Ґонґадзе Україну сколихнула нова хвиля шокуючих новин. У ЗМІ з’явилася інформація про так звані "плівки Мельниченка" — таємні записи розмов президента Леоніда Кучми та високопоставлених урядовців, у яких нібито йшлося про долю журналіста напередодні його вбивства.

Записи, зроблені працівником служби охорони президента Миколою Мельниченком, нібито фіксували розмови Кучми з його найближчими помічниками — главою адміністрації президента Володимиром Литвином, міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком та головою СБУ Леонідом Деркачем.

28 листопада 2000 року лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз із парламентської трибуни прямо звинуватив президента Кучму в причетності до вбивства Ґонґадзе, демонструючи аудіозаписи. Це спричинило масові акції протесту під гаслом "Україна без Кучми" та політичну кризу, яка сильно послабила президента, хоча він і залишився при владі. Сам Кучма пізніше запевняв, що не давав жодного злочинного наказу.

Експертизи "плівок Мельниченка" проводилися неодноразово. Міжнародні фахівці не змогли встановити їх автентичність із повною впевненістю і визнали, що записи не можуть слугувати доказом у справі про вбивство журналіста.

У 2011 році заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін повідомив, що проти Леоніда Кучми порушено кримінальну справу за підозрою у причетності до загибелі Ґонґадзе. Розслідування було завершене 26 квітня того ж року.

Після вироку Олексію Пукачу сам генерал заявив, що погодиться з вироком лише за однієї умови — якщо в одній камері опиняться Леонід Кучма та Володимир Литвин.

22 березня 2016 року Георгія Ґонґадзе поховали у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві після проведення траурної церемонії. 

Нагадаємо, наприкінці лютого з російського полону повернули тіло української журналістки Вікторії Рощиної.

На дівчині виявили численні сліди катування в полоні. Зокрема, росіяни видалили деякі органи з тіла журналістки.