Заморозка фронту та закінчення війни — інтервʼю з командиром РДК

Чи відважаться росіяни на протести після виборів у Держдуму 20 вересня і чи буде закінчення війни цього року — читайте в другій частині інтервʼю із командиром РДК Денисом Капустіним White Rex.

У першій частині інтервʼю читайте чи відважиться Путін на велику мобілізацію у Росії і як атаки українських дронів по складам Wildberries впливають на росіян.

Очікуєте протестів після парламентських виборів в Росії?

— Не думаю, що нас чекають сценарії, подібні білоруському 20-го року (протести у Білорусі після сфальсифікованих виборів президента 2020 року. - ред). Думаю, росіяни прекрасно розуміють той захмарний рівень жорсткості російських силовиків, які тільки й чекають можливості вийти на площі і збивати до крові протестуючих.

Тому не думаю, що протести будуть у такій формі.

Хто на вашу думку воює в Україні — Путін чи все ж таки російський народ? Все ж таки на території України 700-800 тисяч росіян.

— З перших днів війни я говорив, що я проти персоніфікації цієї війни. Після смерті Сталіна Радянський Союз ще 40 років існував і пив кров із російського народу, розширював ядерний потенціал, який міг багатократно знищити земний шарм.

Тому так, Путін — на вершині цієї війни. В Кремлі величезна команда людей, що налаштована на тотальне знищення всієї української держави, знищення західного світу. І багато росіян є прихильниками цього.

Але більшість солдат путінської армії не ідеологізовані. Це люди, які не знайшли іншого способу та можливості заробити собі на життя. Вони просто пішли на заробітки. Недавно запитував в одного військовополоненого, що він думає про цю війну, навіщо вона. Відповідає: "Мабуть, за територію". Я йому кажу: "Ти громадянин найбільшої у світі країни, нам ще потрібні території?" І він такий: "Ну, не знаю".

І я розумію, що він ідеологічно невмотивований, він вмотивований лише матеріально. Із цим складно щось зробити. Коли населення країни задавлене у бідності і єдина можливість з неї вилізти — отримати контракт на тз СВО, то для багато кого це є достатньою причиною відправитися сюди.

Зрозуміло, що когось затягують обманом, комусь щось обіцяють, що ти тракторист, а будеш танкіст або раз ти музикант — будеш співати чи танцювати. Але в результаті всі вони зустрічаються в одному окопі і йдуть вперед. Але вже пізно.

До того ж російська пропаганда досі намагається нагріти настрої у суспільстві, що от наша армія йде вперед, це армія, яка атакує та перемагає. Звісно, декому хочеться бути частиною атакуючої армії, а не армії, яка обороняється. Правда, в реальності все зовсім не так.

Недавно читав, що середня тривалість життя російського солдата в українській війні хвилин 25, допоки у нього не влетить дрон.

То все ж таки хто веде війну проти України — російський народ чи Путін?

— Я б сказав так, що частина російського народу. Об'єктивно є люди, які проти війни, їх голос раніше взагалі не звучав. Вони просто сиділи і не підтримували. Але зараз їхній голос починає проростати і пробиватися. І це дуже важливо. Українські атаки по російським НПЗ дали росіянам імпульс.

Але так, досі є багато людей, які гаряче підтримують політику Путіна. У будь-якому соціумі так. Але росіянам зрозуміло, що перемоги не буде.

Як ця війна може закінчитися і коли це може статися?

— З дипломатичної точки зору ми можемо говорити лише про якесь перемирʼя. Мабуть, воно закладе базове протиріччя між Росією і Україною.

Росія, безумовно, своїх заявлених цілей не досягла, ні одне велике українське місто не знаходиться під контролем РФ. Тобто варіант замороження по нинішній лінії фронту їх не влаштує. Українську сторону теж не влаштує окупація територій і зруйнований промисловий потенціал. Що в російському, що в українському суспільстві партія війни виступатиме за дотиснути. В Україні ще додаватимуть, що це не той результат, який нас влаштовує, там наші люди, нам таке не підходить. Бо Донецьк, Крим, Донбас, Луганськ — наша територія та наші землі.

Але я, як і в перший день війни, який багатьом видавався катастрофічним, все одно продовжую вірити в перемогу України. Об'єктивно, на полі бою мені її представити складно, як не крути.

Російська армія — це велика і на жаль, сучасна та еволюційна військова машина. Там теж достатньо багато розумних людей. Нагадаю вам, що першими дрони на оптоволокні стала масово використовувати РФ. Тому їхній технологічний потенціал достатньо високий і вони добре вчаться.

Ну і фінансово вони не пошкодують жодної копійки на війну. До речі, зараз вже говорять, що на війну можуть забирати навіть банківські вклади росіян, замінені на військові облігації.

Але для перемоги потрібен комплекс дій. Це економічні, політичні і, звичайно, що військові. Знищення танкерного тіньового флоту РФ, я вважаю, дуже серйозно б'є по доходам РФ та їхнім енергоносіям. Удари по ОПК та НПЗ теж є дуже важливими. Адже знищення якогось серйозного військового підприємства означає виключення його з ігри на дуже довгий час.

Паралельно з цим має продовжуватися дипломатична ізоляція. Але голка Кощея таки знаходиться у Криму. Це перлина зовнішньо-політичного треку Путіна.

Це все ще важливо?

— Жителю Москви, Санкт-Петербургу, Новосибірська такі назви міст як Бахмут чи Солідар нічого не скажуть. А от Крим, який він знає з дитинства і в який він не може тепер поїхати на відпочинок — це вже інше. Тим більше росіяни вважають Сімферополь та Севастополь російськими містами. Мовляв, вони програли війну за Крим у ХІХ столітті, а зараз виграли її. Без крові. І це все для них досі має сакральне значення.

Чим запам'ятається Путін за свої 25 років влади? Кримом! Тому його втрата дуже боляче вдарить і по внутрішній стабільності, і по партії влади, і по всім їхнім рішенням. Битва за Крим буде дуже важливою. Але якщо вона буде виграною —- посиплеться і фронт і почне тріщати російська держава. Але до цього ще далеко, об'єктивно кажучи. Треба воювати і працювати.

А чи вірите у перемир’я чи заморозку цієї війни цього року? Особливо в умовах, коли обидві країни готуються до складної зими.

— Так, складна зима для Росії — це велика зміна в російській риториці. Вже навіть Соловйов з екранів каже "готуйтесь до тяжкої зими". Тобто раніше вони готували то Європу, то Україну до тяжкої зими, а тепер пропонують готуватися самим. Це дуже хороший знак і це означає, що вони реалістично дивляться на військові можливості України.

Вони розуміють, куди будуть направлені удари. І зрозуміло, що все тепер йде зовсім не так.

Інша справа, що я не передбачаю якихось прогнозів. Памʼятаю, як у січні цього року всі жили в очікуванні. Що от Дональд Трамп прийде — порядок наведе, всіх помирить і все буде добре. І це була доволі серйозне просідання по мотивації. Багато українських солдаті не хотіли померти в останній день війни або в останній тиждень. Бо всі чекали, що от зараз воно все закінчиться.

А в російській армії навпаки був різкий сплеск по кількості контрактників. Всі побігли встигнути отримати пільги, статус ветерана СВО, отримати якісь гроші. Я впевнений, що більшість цих січневих контрактників наше інтервʼю не прочитають, бо вже давно стали удобренням в українській землі.

Адже замість отримати пільги — вони отримали кулю або український дрон. Тому зараз вже ніхто не робить особливих прогнозів про закінчення війни.

Нагадаємо, масований удар по Запоріжжю в ніч на 11 серпня забрав життя шістьох людей. Ще двадцятеро отримали поранення. Росія вдарила по місту балістичними ракетами та керованими авіаційними бомбами. 

За словами заступника командира 3-го армійського корпусу Максима Жоріна, Росію можна змусити сісти за стіл переговорів лише за умови комплексного тиску. Це одночасний вплив на військову спроможність, економіку та політичну ситуацію всередині країни.