Новий напад на Україну із Чернігівщини — інтервʼю командира РДК

Чи відважиться Путін на велику мобілізацію у Росії і як атаки українських дронів по складам Wildberries впливають на росіян — в інтервʼю Новини.LIVE розповів засновник та командир Російського добровольчого корпусу Денис Капустін, позивний White Rex.

На яких саме ділянках фронту перебуває корпус Російських добровольців?

— Не так давно ми випустили великий репортаж про бойові дії, в яких приймали участь наші бійці. Це запорізький напрямок і ситуація там була не драматична, але була складною. Ми взяли у полон бійців із триколором, мабуть, за 15 кілометрів від Запоріжжя. Вони вже встигли записати відео для свого командування, що от "до російського міста Запоріжжя у них залишилось 15 кілометрів".

З військової точки зору це не так небезпечно, але з точки зору медійної, безумовно, впливає. Бо коли ви бачите російський триколор буквально за 10-15 кілометрів від великого українського міста, ви можете подумати, що там вже якийсь повноцінний плацдарм. Тому з медійної точки зору було дуже важливо зупинити їхнє просочування.

Звісно, важливу роль зіграла історія з терміналами Starlink. Ті солдати йшли вперед без рації, а лише із модулями Starlink та телефонами. Тобто вони не виходили по радіозвʼязку на свій штаб, а дійшовши до певної точки, вони з допомогою системи Starlink виходили через інтернет і в тому числі телеграм на свій штаб і говорили, що от ми знаходимося тут. Їм могли із дрону скинути якусь провізію і вони рухалися далі. А коли їм відключили Старлінки — вони залишилися сліпими, глухими і дезорієнтованими.

Після відключення Старлінку, росіяни взяли створювати свій аналог. На скільки їм це вдається?

— Так, вони намагаються, і наскільки я знаю, десь вже успішно, створити власну мережу супутникового зв’язку. Щось типу Старлінка. Звісно, це далеко від того, що робить Маск, але це якась альтернатива, яку росіяни починають вже поступово використовувати.

Але свій Старлінк вони не запустять ніколи, адже це ціла система із великою кількістю супутників. У Маска є ракета, яка виводить їх на орбіту в тій кількості, яка йому потрібна. А у РФ, як ми знаємо, космічна програма у плачевному стані.

Тому якість їхнього старлінку буде гіршою, покриття буде гірше, сигнал буде гірший. Але якусь таку копію чи аналог вони все-таки в стані вивести на орбіту. І цього буде достатньо, аби мати зв'язок поміж своїми угрупуваннями? Так, він буде значно гіршої якості, але певні свої потреби вони однозначно закриють.

А яка ситуація на фронті зараз загалом? Адже є така точка зору, що це такий собі глухий кут, коли начебто крок вперед, а два назад.

— Об’єктивно, основне направлення наразі — це Словʼянськ-Краматорськ. Агломерація, яка є основним вузлом оборони ЗСУ на Донбасі. Об'єктивно зрозуміло, що це ціль №1 для всієї цієї путінської компанії.

Росіяни стягують сили, намагаються обійтися з одного боку, з іншого. Зараз вони хочуть максимально охопити словʼянсько-краматорську агломерацію, створити там плацдарм для подальшого наступу на ці два міста.

А от на на інших ділянках фронту, я б сказав, ситуація патова. Якогось серйозного просування немає.

І скільки ж часу знадобиться росіянам для захоплення всього Донбасу, враховуючи їхню безцінь до людського життя?

— Справді, основна конкурентна перевага російської армії в тому, що ціна життя російського солдата абсолютно нічого не коштує. Інша справа, що контрактна система у них починає підходити до вичерпування. Людей, які готові за 1,5-2 мільйони гривень відправитися в українські степи і загинути протягом місяця — стає все менше і менше.

Так само у Росії закінчується мобілізаційний ресурс із СІЗО та різних таборів. Деякі із них навіть довелося закрити, бо адміністрації там більше, ніж людей, яких вони охороняють. Тому розмови про мобілізацію в Росії дійсно небезпідставні.

Але хочу нагадати, що мобілізація в Росії триває із 2022 року і насправді її ніхто не зупиняв. Просто є різні фази. Але тепер, здається, на нас чекають картини мобілізації у великих містах, які російська влада не чіпала.

Я спілкуюсь із своїми знайомими із Росії і там вважають, що після виборів у Думу 20 вересня розпочнеться повноцінна мобілізація. Російські чоловіки вже готуються до цього. Хтось купив інвалідність, хтось броню, а ще хтось банально збирається поїхати. Ще хтось сподівається, що його може пронести. Але об'єктивно росіяни до цього готуються, бо зрозуміло, що проривів і успіхів на фронті немає і розповісти про якісь гучні перемоги не виходить.

Якщо раніше російська сторона брала в кредит українські населені пункти, то зараз вже навіть цього не виходить. От нещодавно гучно був захоплений якийсь населений пункт. Але виявилось, що на момент початку війни там офіційно проживало 9 людей. Наскільки тут можна святкувати велику перемогу - я не знаю. До того ж ясно, що це за це була заплачена велика кров російських солдат.

Тому, думаю, що мобілізація — це, дійсно, спроба порушити нинішній баланс на фронті. Або, можливо, нас чекає відкриття нового фронту з боку Чернігова або Сумщини.

Аби розвести Сили Оборони. Вірите у такий перебіг події?

— Після 24 лютого для мене не існує нереалістичних сценаріїв, тому, на жаль, так, вірю. Не так давно була чергова зустріч Путіна і Лукашенка і замість кількох годин тривала цілих два дні.

Можемо тільки гадати про що вони там говорили, але здається, Володимир Володимирович переконував Лукашенка в тому, що у нього немає варіантів. До того ж на території Білорусі відбуваються якісь навчання ТРО і тд.

Щодо мобілізації в Росії. Чи торкнеться вона велика міст, як от Москва?

— Москва, Казань, Єкатеринбург, Новосибірськ, Санкт-Петербург – це все-таки великі сучасні мегаполіси і інформація там буде розповсюджуватися досить швидше. Ми вже бачили відео із Пензи, де якісь чоловіки на міні-бусах запихували туди якогось чоловіків і розповідали, що служба в армії РФ – класна річ.

Хоча жителям великих міст давно зрозуміло, що війна із "Києва за три дні" перетворилася у багатолітню мʼясорубку.

До мене дійшли такі чутки із Москви, де один із російських генералів сказав, що раз в української сторони така кількість дронів, у російської армії на полі має бути більше солдатів. Ну, зрозуміло, що в РФ в силу середнього віку генералітету у 72 роки, досі доситьсильні настрої Другої світової.

Якою може бути реакція росіян у випадку великої мобілізації, в тому числі навіть у Москві?

— Об'єктивно, там найвища концентрація людей, які попіклувалися про те, щоби мобілізація їх не зачепила. Звісно, там постараються уникнути картинок, як на вулицях працівники військкоматів хапають людей. Зрозуміло, що цього постараються уникнути.

Але обʼєктивно нестача на фронті в живій силі вже починає ставити проблемою для РФ. Їхні контрактники погано вмотивовані і вже навіть погано укомплектовані. Я спілкуюся із військовополоненими і запитую, на що витрачає свої гроші. От вони розповідають: аліменти, закриття боргів, іпотеки, щось відправив матері.

Дехто найбільш "успішний" встиг купити машину чи навіть якусь квартиру. Але обов’язково досить велику частину своїх виплат вони витрачають на власне екіпірування. Бо те, що їм видає російська армія - для сучасної війни не підходить.

Багато військовополонених берете зараз?

— Стало об'єктивно менше, бо ми вже не даємо їм можливості накопичень. Ми зробили так звану кіллзону, територію випаленої землі. Але глобально їхня тактика не сильно змінюється — вони шукають нові дороги і нові підходи.

От зараз вони намагаються рити тунелі. Вхід туди маскується сараєм, звідки вона риють досить великі відстані. Як мінімум квадроцикл може проїхати.

Ми ще не раз стикнемось із такою тактикою у цій війні і вона є досить небезпечною для нас.

Українські дрони все ще сильно впливать на російську армію та Росію в цілому?

— Ну паливна криза у Росії доволі відчутна. Це влітку якось простіше стояти у черзі, а далі ж буде гірше. Бачимо, що у Москву з регіонів звозять велику кількість палива, а от в регіонах ці проблеми особливо ніяк не вирішуються. До того ж розбитий НПЗ ремонтується складно в умовах санкцій. Це впливає на експорт, як і удари по танкерах та логістиці.

Так само великі проблеми у Криму. Із світлом, прісною водою, зв'язком, з тим самим бензином. Із настанням холодів цих проблем тільки стане більше.

До цього всього додаються системні атаки ЗСУ по маркетплейсах Wildberries.

— Wildberries — найголовніша платформа для росіянина, яка давала можливість середньому класу заробляти.

І коли такий майданчик знищується, коли там вигоряє увесь товар  продавців, який він купив за кредитні гроші, то ясно, що все це мільярдні збитки. В тому числі і для російських податків.

До того ж на цій платформі також продавались товари для війни Це і плитоноски, деталі екіпірування, наколінники, деталі для дронів, котушки на оптоволокні, системи наведення, приціли. Там була навіть окрема рубрика – товари для СВО. Тому так, це є легітимна військова ціль для ЗСУ.

Тому атаки по Wildberries — це серйозний мінус. Але це поки дискомфорт, а не біль, яка виводить людей на вулиці. До цього ще далеко.

Поки що ми говоримо про знищення у Росії зародження середнього класу підприємців, які думали, що з допомогою платформи Wildberries зможуть мати успіхи.

Але є доволі цікаві зміни у російській свідомості. Росіяни нарешті почали розуміти, що причинно-наслідкові звʼязки. Тобто, якщо раніше у всіх бідах російської економіки, політики та соціалки були "винні наші прокляті сусіди", то тепер люди розуміють, що це відповідні дії України в відповідь на агресію Росії. І це важливий момент. Тепер війна дійсно починає дійсно стосуватися кожного.

Не бачив, щоби хтось біг у військомат, бо згорів його товар на півтора мільйона рублів у Wildberries. Навпаки починаються розмови, що чим далі буде йти ця війна — тим буде середньому російському класу і його економіці.

Але далі цього ситуація у Росії не рухається.

— Я й кажу, що поки ми говоримо про дискомфорт. А він не повертає колесо історії.

Але ж росіяни можуть звикнути до дискомфорту. Люди в принципі такі створіння, що звикають до війни, болі і навіть катастрофи. Чи може російський народ теж звикнути до того, що війна тепер і на їхній території?

— Тут є важливий аспект. Поки наша армія, я говорю про російську сторону, йде вперед і перемагає — ми можемо терпіти дискомфорт. Але в певних рамках. Але ж тепер всі розуміють, що російська армія не перемагає і вона досі не зламала український опір. І чим довше йде ця війна — тим жорсткіше летить відповідь із України.

Тому голоси росіян, які раніше були задавлені страхом, яких вважали противниками СВО, стають все гучніші. І поступово вони стануть мейстримом. І російській державі доведеться якось на це реагувати — або ще сильніше закручувати терор або навпаки йти на якісь уступки. Можливо, робити якийсь жест доброї волі.

Чи відважаться росіяни на протести після виборів у Держдуму 20 вересня і чи буде закінчення війни цього року — читайте в другій частині інтервʼю із командиром РДК Денисом Капустіним.