Україна не унікальна — світові корупційні скандали і роль медіа

У десятках країн світу є корупція, це кровоточива рана не лише України. І всюди аналогічні до українських проблеми  — непрозорі доходи політиків і процесів, зловживання владою, проблеми з правосуддям. Однак є світові кейси, які показують, що медіа і суспільство можуть стати рушійною силою у боротьбі з корупцією. Через викриття і відкритість, медійний розголос і реакцію суспільства – президентів саджають в тюрму, переписують закони, зникають політичні партії, з'являється прозорість багатьох процесів.  

Як світова практика доводить силу медіа в боротьбі з корупцією на прикладі світових кейсів і України — в матеріалі Новини.LIVE. 

Південна Корея — президенти в тюрмі 

В Південній Кореї корупцію вважають однією з найбільших проблем, але країна на шляху викорінення цього явища. Про це свідчать масштабні політичні скандали. Один з них — засудження до 20 років увʼязнення експрезидентки Пак Кін Хе. Її  визнали винною у хабарництві після того, яке у медіа з'явилася публікація про отримання нею хабара у розмірі десятків мільйонів доларів. 

Журналістські розслідування щодо корупціонерів у Південній Кореї викликають значне обурення суспільства, що призводить до масштабних вуличних протестів, які стають інструментом тиску на владу. 

"Преса в Південній Кореї стала формувати громадську думку, підняла вимоги до прозорості програми співробітництва з Північною Кореєю. Звісно, відіграє роль і специфіка життя. Там немає політичних кланів, як от в Україні. Там політичні партії не персоналізовані, вони швидко створюються під вибори і одразу розпадаються. Немає політичних еліт. І, без сумніву, преса відіграє важливу роль, бо вона формує суспільну думку і суспільство до медіа прислухається", — прокоментував для Новини.LIVE кореєзнавець Микола Поліщук. 

Південна Корея відома тим, що там не просто підозрюють високопосадовців у корупції, а вони отримують реальні вироки суду. Щонайменше пʼять колишніх президентів за останні 30 років були засуджені до вʼязниці після терміну свого правління. Перший вирок отримав Чон Ду Хван у 1995 році. Останнім засудили Лі Мьон Бака у 2018 році, його було помилувано у 2022-му. Всі звинувачення стосувалися саме корупційних махінацій. 

Експерт пояснює це не лише тим, що суспільсво нетермиме до корупції, а і тим, що і самі високопосадовці та влада дуже чутливі до думки народу. 

Це доводить той факт, що один із колишніх президентів країни Но Му Хьон у 2009 році покінчив життя самогубством після того, як було опубліковане розслідування про хабарництво, в якому звинувачували його та його дружину. 

"Знищити корупцію неможливо, вона існує. Але в Південній Кореї вона загнана в підпілля. Я бачу, що є більше зон де корупція просто відступає", — підсумував експерт. 

Румунія – боротьба з антидемократією

У 2017 році в Румунії уряд вирішив послабити антикорупційне законодавство. Політики зібралися на нічне засідання з розглядом дуже спірних питань. Вже наступного дня рішення про ухвалені постанови опублікували в урядовій газеті, але до того часу сотні тисяч людей вийшли на вулиці. 

Як виявилося, прослабити покарання за корупцію урядовці вирішили під прикриттям — нібито таким чином вирішують проблему нестачі місць у в'язницях. 

Журналісти стали частиною масових протестів, адже і вдень і вночі вели прямі включення, публікували тексти урядових ухвал і копали глибше.

Були опубліковані позиції різних інституцій та міжнародних експертів, критика опозиційної влади та позиція громадянського суспільства. 

Це були найбільші протести в Румунії з часів повалення комунізму. Завдяки медійному та публічному тиску уряд був змушений скасувати документ. 

Бразилія — відмивання грошей 

У 2014 році у Бразилії розпочалася операція відома як "Лава Джато" або ж "Автомийка", адже перша операція була проведена на автомийці, яка відмивала гроші. Цю антикорупційну історію по завершенню в міністерстві юстиції США назвали найбільшим міжнародним скандалом в історії. 

Розслідування охопило мережу з понад 20 компаній, які були пов'язані між собою корупційними схемами. Це було відмивання коштів, яке починалося з державної нафтогазової і нафтохімічноії компанії Petrobras. Її керівники призначалися політичними силами і владою. Відповідно, на тендери подавали заявки "свої" люди, потім інженерні компанії відмивали гроші. Виявилось, що у справу були втягнуті як мінімум третина бразильських сенаторів і половина губернаторів. 

По завершенню операції її головним результатом став імпічмент президентки Ділми Русеф, взяття під варту колишнього президента країни Луїза да Сільви, а також призначення розслідувань щодо 50 депутатів. 

Італія — послаблення мафії

На початку 1990-их років в Італії затримали дрібного чиновника, який був пов'язаний з політичною партією. Але щоб не мати проблем політична сила відмовилась від нього. Однак це обернулося тим, що ображений чиновник дав свідчення проти своїх соратників, і його слова стали початком масштабної операції по боротьбі з організованою злочинність "Мані пуліте", що в перекладі означає "Чисті руки". 

Розслідування та допити у суді перетворилися на національний ефір, адже частина засідань транслювали в прямому ефірі, слідство обговорювалося у пресі.

Протягом двох років операції "Чисті руки" були заарештовані півтори тисячі бізнесменів, чиновників і політиків. Загалом у справі фігурували понад 20 тисяч підозрюваних державних службовців і керівників компаній. 

Все це супроводжувалося погрозами, вбивствами на вулицях, підривами автомобілів, тиском на журналістів.  Попри масштабність та чисельні арешти повністю викорінити вплив мафії не вдалося, але він став суттєво меншим. Зокрема, після ветування закону який змінював кримінальну відповідальність за корупцію на адміністративну, політичні партії були дискредитовані і 80% політиків залишили свої посади.

Україна в корупції

Корупційні скандали в Україні, навіть наймасштабніші, не вмістити на пальцях однієї руки. Їх можна описувати багатьма прізвищами, епохами, роками, каденціями президентів тощо. 

Наприклад — період Януковича, коли корупція була основним принципом функціонування держави. Символом корупції того часу стало "Межигірʼя". Його українці побачили після втечі президента. Людей шокували масштаби — золотий батон, страусина ферма, колекція ретроавтомобілів, гектари землі, яхт-клуб, кінний-клуб, зоопарк, тир і багато іншого. 

Розголос, суспільне засудження, журналістські розслідування, протести — було застосовано все.  Події Майдану показали, що українське суспільство дослухається до моральних авторитетів. Тоді серед таких був журналіст Мустафа Найєм, який закликав людей виходити на площу. 

Та справи Майдану досі тривають через складність процесу, а президент втікач не перебуває у тюрмі. 

Країна опинилася у війні, та навіть проблеми такого масштабу не викорінили корупцію, навіть не послабили її. Наприклад, так звана справа Свинарчуків. Наближений до президента Петра Порошенка бізнесмен після переходу в політику не відмовився від бізнесу, а навпаки, почав збагачуватися за рахунок мережі підприємств "Укроборонпрому", які мали для країни стратегічне значення. 

Ця історія вибухнула через медіарослудування Дениса Бігуса, яке обурило людей. Вони вийшли на мітинги, а пізніше ця історія стала вирішальною у поразці Порошенка на виборах. 

Корупційні скандали в оборонному секторі продовжуються досі, адже війна — це великі гроші.  До них додаються корупційні схеми в ТЦК та ВЛК. Окремих "мілких" посадовців ловлять на хабарях, які досягають сотень тисяч доларів. 

"Головна проблема нашої країни, що суспільство категорично праведним гнівом покривається, коли бачить чергові обшуки. От як зараз відбуваються обшуки в голови ОПУ (28.11.2025) щодо можливих корупційних діянь. Суспільство дратується, воно критикує ці речі. Але ж саме суспільство і конкретні люди, які формують це суспільство радо несуть пакуночки лікарям, кладуть в заліковки долари або перетинають кордон за гроші.  Дрібна корупція і корупція високопосадовців не мають між собою різниці", — сказав у розмові з Новини.LIVE політтехнолог Олег Постернак.

Та не лише нікому невідомі чиновники опиняються в епіцентрах корупційних подій останнього часу, а і дуже відомі, наближені до президента особи. Корупція в енергетиці, справа Міндіча — одне з останніх потрясінь українців.

НАБУ оприлюднило факти корупціної схеми, згідно якої довірені особи Тимура Міндіча контролювали державну компанію "Енергоатом" і вимагали від постачальників відкати. 

Всі вищезгадані корупційні скандали ніколи не були поза увагою медіа. Ба більше, українські медійні проекти по викриттю корупції часто стають рушійною силою, яка змушує правоохоронців перевірити факти. 

Не толерують корупцію і українці, які завжди готові висловити своє незадоволення на акціях протесту. Інколи навіть закони воєнного часу не беруться до уваги. Як, наприклад, мирні акції щодо збереження НАБУ у липні 2025 року попри заборону мирних зібрань. 

Та все ж історія повторюється, змінюються прізвища, а корупція залишається. Все тому, запевняє експерт Постернак, що єдиним суспільним обуренням ситуацію не вирішити. І те, що відрязняє світові успішні кейси з українськими — це вирок суду. 

"Потрібна незалежна система правосуддя, яка здатна виносити вироки. І система викорання покарань цих вироків. Все, більше нічого не треба. Західні політики прекрасно розуміють, що вплинути на їх суди неможливо. Вибачте, а на український суд можна вплинути? Три крапки...", — підсумував Постернак. 

Що стосується правосуддя, то за гучні корупційні скандали і розкрадання державного майна і ресурсу багато експосадовців отримують заочні підозри. Що в перекладі означає — наразі вони уникнули покарання.

Серед таких олігарх Сергій Курченко, який вивіз з окупованих територій вугілля і металу на понад 50 млрд грн. Свою активну діяльність він проводив впродовж 2017-2021 років на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей. 

Роками раніше, а саме у 2012 році успішний медіахолдинг, один із найбільших в країні "UMH group" опублікував статтю про Курченка, завдяки якій бізнесмен став відомим широкому загалу. Як наслідок, у 2013 році олігарх ухвалив рішення придбати саме "UMH group".

Згодом активи Курченка були арештовані.  Проти нього були запроваджені санкції, а в медіа зʼявилися розслідування про його заможне життя — маєтки, приватні літаки, бізнеси в Москві тощо. 

Подібні розслідування, це доказ, що доступ до різних реєстрів, баз даних та документів дають журналістам можливість дізнаватися, шукати, аналізувати, перевіряти  і робити висновки.

Суспільство і медіа не раз доводили свою силу і єдність у важливих питаннях, які стосуються держави. І часто виступають разом проти корумпованої влади. Відносини останніх з журналістами мають глибоке коріння,  якщо згадати замовне вбиство журналіста Георгія Гонгадзе у 2000 році. Тоді ця подія призвела до масових протестів та розслідуванню корупції. 

Отже, Україна в обличчі суспілсьтва та журналістики перебувають у вічній боротьбі. І часто, на щастя, після гучних публікацій стаються зміни. 

Але це все може бути імітацією боротьби, якщо справу не доведено до кінця. Реальні відкриті кримінальні справи, судові процеси, посадовці за гратами – це і є результат.