Нобелівська премія миру 2025 — хто отримав нагороду

Лауреатом Нобелівської премії миру 2025 року стала лідерка опозиції у Венесуелі Марія Коріні Мачадо. 

Про це було оголошено о 12:00 за київським часом в Осло, столиці Норвегії.

Історія Нобелівської премії миру

Це одна з найвпізнаваніших міжнародних нагород.

Історія Нобелівської премії миру починається з людини, яка винайшла динаміт. Альфред Нобель — шведський інженер, хімік і підприємець, який збудував статок на виробництві вибухівки та озброєння. Його компанії постачали продукцію арміям по всій Європі. За життя він отримав понад 300 патентів.

У 1895 році, за рік до смерті, Нобель уклав заповіт. У ньому він розпорядився створити фонд, що щороку вручатиме п’ять премій — з фізики, хімії, медицини, літератури та окремо премію миру.

Однією із версій запровадження премії миру є те, що в останні роки життя Нобель підтримував тісне листування з австрійською пацифісткою Бертою фон Зуттнер. Вона недовго працювала в нього секретаркою, але пізніше стала впливовою антивоєнною активісткою. Її позиція, ймовірно, вплинула на рішення заснувати премію миру. У 1905 році фон Зуттнер стала першою жінкою, яка її отримала.

У своєму заповіті Нобель сформулював загальні принципи, за якими має вручатися премія миру. Вона призначається тому, хто зробив найбільше або найкраще для братерства між народами, для скасування або скорочення постійних армій, а також для проведення і сприяння мирним конгресам.

Який вигляд має Нобелівська премія миру

Кожна нобелівська медаль має діаметр 66 мм, її вага — 175 грамів. Виготовлена з 18-каратного зеленого золота (сплав золота та срібла) з покриттям із 24-каратного золота.

Роки народження (1833) і смерті (1896) Альфреда Нобеля на нобелівських медалях позначено римськими цифрами: MDCCCXXXIII — MDCCCXCVI.

Карбують такі медалі шведський Монетний двір в Ескільстуні та норвезький Королівський монетний двір у Конгсберзі.

На аверсі медалей — портрет Альфреда Нобеля, шведського хіміка, інженера та філантропа, який найбільше уславився вдосконаленням динаміту та заповітом свого капіталу на заснування Нобелівських премій.

Нобелівська медаль миру містить на реверсі фігури трьох чоловіків, що обіймаються. На ній нанесено напис Pro pace et fraternitate gentium (За мир та братерство). Ім'я лауреата та рік нагородження винесені на ребро медалі.

Хто вирішує, кому вручити Нобелівську премію миру

Нобелівську премію миру, на відміну від інших Нобелівських нагород, вручає не шведська установа, а Норвезький Нобелівський комітет. Його формує парламент Норвегії (Стортинг), згідно з волею Нобеля. У складі комітету — п’ятеро членів, яких обирають на шість років.

Рішення комітету є остаточним. Не існує механізму оскарження або перегляду. 

Номінанти на Нобелівську премію миру

Список номінантів не є публічним. За статутом Нобелівського фонду, повний перелік розкривається лише через 50 років. Нобелівський комітет лише підтвердив, що цього року висунуто 338 кандидатів, з яких 244 — фізичні особи та 94 — організації

Якщо в медіа з’являються імена — це або припущення, або витік від тих, хто подав заявку.  Найбільш очікуваним претендентом цього року є президент США Дональд Трамп. Американський лідер вважає себе достойним нагороди і повторює, що "врегулював вже сім війн". Білий дім офіційно повідомляв, що Трампа висунули як номінанта на Нобелівську премію миру прем'єр-міністр Вірменії, президент Азербайджану, прем'єр-міністр Камбоджі, президент Габону, прем'єр-міністр Ізраїлю, міністр закордонних справ Руанди, уряд Пакистану тощо.

За інформацією ЗМІ, загалом цьогоріч серед кандидатів на отримання Нобелівської премії миру 2025 були:

• Emergency Response Rooms (ERRs) — громадська ініціатива, що опікується наданням гуманітарної допомоги в Судані;
• Юлія Навальна — дружина Олексія Навального;
• UNRWA — Палестинська агенція ООН (БАПОР);
• UNHCR — Агенція ООН у справах біженців (Управління Верховного комісара ООН у справах біженців);
• Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ);
• Червоний Хрест;
• Лікарі без кордонів;
• Міжнародний Кримінальний Суд (МКС);
• Дональд Трамп — президент США;
• Володимир Зеленський — президент України;
• НАТО;
• Чоу Хан-дун, адвокатка, політикиня, дисидентка та в'язень сумління з Гонконгу;
• Ірвін Котлер — канадський правозахисник, колишній міністр юстиції та ексгенпрокурор Канади;
• Грета Тунберг — екоактивістка, учасниця двох розгромлених Ізраїлем гуманітарно-піарних експедицій до сектору Гази.

Як висувають кандидатів

Номінації збирають до 31 січня. Пропонувати кандидатів можуть:

• члени парламентів та урядів;
• професори права, історії, політології, теології;
• ректори та канцлери університетів;
• керівники інститутів дослідження миру;
• попередні лауреати премії миру;
• члени комітету та його радники.

Кожен має подати ім’я кандидата та обґрунтувати, чому саме ця людина чи організація заслуговує на відзнаку. 

Суперечливі переможці минулих років

З усіх Нобелівських нагород саме премія миру найчастіше стає об’єктом критики. Однією з пирчин є те, що достеменно не відомо, що саме вважається миром у цій номінації. 

Список суперечливих переможців минулих років:

• президент США Барак Обама — отримав Нобелівську премію миру у 2009 році. На той момент він перебував на посаді лише дев'ять місяців, і критики назвали рішення передчасним — фактично, термін подання номінацій завершився лише через 12 днів після інавгурації Обами;
• палестинський лідер Ясір Арафат — отримав премію у 1994 році разом із тодішнім прем'єр-міністром Ізраїлю Іцхаком Рабіном і міністром закордонних справ Ізраїлю Шимоном Пересом за роботу над Ослоськими мирними угодами, які в 1990-х роках давали надію на розв'язання ізраїльсько-палестинського конфлікту;
• тодішній держсекретар США Генрі Кіссінджер — отримав премію у 1973 році. Проте він вважається причетним до одних із найсуперечливіших епізодів американської зовнішньої політики — таких як таємні бомбардування Камбоджі та підтримка кривавих військових режимів у Південній Америці;
• прем'єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед — отримав пермію у 2019 році за зусилля у розв'язанні тривалого прикордонного конфлікту з сусідньою Еритреєю. Згодом Міжнародна спільнота розкритикувала Абія Ахмеда за відправлення військ у північний регіон Тиграй;
• бірманська політикиня Аун Сан Су Чжі — отримала Нобелівську премію миру 1991 року за ненасильницьку боротьбу проти військової диктатури в М'янмі. Але більш ніж через 20 років Аун Сан Су Чжі зазнала нищівної критики за те, що не засудила масові вбивства та серйозні порушення прав людини щодо мусульман-рохінджа у своїй країні, які ООН охарактеризувала як "геноцид";
• кенійська активістка Вангарі Маатаї — здобула Нобелівську премію у 2004 році за свій рух "Зелений пояс", якому приписують висадження мільйонів дерев. Однак її тріумф опинився під пильною увагою після того, як стали відомі її коментарі щодо ВІЛ та СНІДу. Маатаї припустила, що вірус ВІЛ був штучно створений як біологічна зброя, призначена для знищення темношкірих людей;
• спільна премія для українських, білоруських та російських правозахисників — вручена у 2022 році. Це викликало обурення українців, які вважали, що загальна номінація з представниками Росії та Білорусі у розпал війни є більш ніж недоречною.

Нагадаємо, у 2024 році Нобелівську премію миру отримала японська організація Nihon Hidankyo. Цей рух людей, які пережили атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі, було відзначено премією "за зусилля, спрямовані на створення світу, вільного від ядерної зброї, і за демонстрацію свідчень того, що ядерну зброю більше ніколи не можна використовувати".

У 2023 році Нобелівську премію миру отримала іранська правозахисниця Наргіз Мохаммаді, яка кількадесят років відстоює права жінок і політв'язнів в Ірані та перебуває у тегеранській в’язниці після численних арештів і вироків.