Наступ на Київ та окупація Донбасу, — командувач НГУ Півненко

Чи підуть росіяни у новий наступ на Київ і чи можлива окупація Донбасу повністю — в інтервʼю Новини.LIVE розповів Олександр Півненко, генерал-майор, командувач Національної гвардії України.

Якою є ситуація на Донбасі, де задіяна НГУ?

— Там досить непогана ситуація і для НГУ, і для ЗСУ. Ми витримаємо, Добропілля буде за нами, це 100%, навіть боїв цьогоріч за Добропілля не буде. Ми там стабілізували обстановку і все буде в порядку. Застосовуємо дрони, мідлстрайки, дрони на тактичному рівні, артилерію, танки — там працює все і працює досить злагоджено.

Звісно, будуть наступальні дії противника, вони не зменшуються, там велика активність 1 до 6. Це ми навіть не по людях рахуємо, бо це було би набагато більше. Ми рахуємо по підрозділах.

Поставлені задачі по посиленню інших міст на Донбасі і вони виконуються. Щодо інших міст, то наприклад, Словʼянськ захищений краще. Ситуація там покращилась. Більше уваги потребує Краматорськ, там потрібно припинити доліт КАБів і дронів та вибудувати ешелоновану оборону, аби не було інфільтрації противника. Щоби ми могли знищувати противника на другому-третьому ешелоні. Така тактика працює.

Наскільки далеко противник від Краматорська та Слов’янська?

— Третій корпус проводив там масштабну операцію і ми їм трішки дали по зубам. Зараз вони перегруповуються і наша задача за цей час – швидко наростити спроможності в оборонній операції. А на деяких напрямках, де є можливість, діяти активно. З урахуванням втрати людей, яких ми не можемо дозволити собі втрачати. Ми не виграємо цю війну людьми. Це 100%. Це треба розуміти. Тому вперед маємо рухатися технологічно.

"Вівальді" — спецоперація, про яку говорить весь світ, була неочікуваною для ворога?

— Неочікувана. А навіщо ворогу розповідати, що ми будемо робити? Для чого це? Щоб він почав рухатись і перекидувати резерви?

Вони дуже сильно вводять в оману своїх керівників, а ті — вищих керівників. Це для нас плюс. Хай так і далі діють. Чим більше вони будуть це робити — тим краще ми потихеньку будемо вичищати, зачищати, підсилюватися і виконувати свої задачі.

Зараз нам потрібно швидко і впевнено дійти до визначених запланованих меж. Ще кілька тижнів на це у нас є. Бо кіллзона постійно збільшується, рух практично неможливий, через це серйозна проблема в ротаціях.

У Покровському регіоні взагалі рухатися неможливо, їхати на БМП і тому подібне. Щоб провести ротацію, військовослужбовці по 2-3 дні йдуть на позицію. Розумієте? 2-3 доби вони рухаються до позицій і по 2-3 йдуть із позицій.

Чи можна замінити людей на передовій НРК та дронами?

— А НРК не можна дроном підбити? Це ж ціль, яка рухається. Давайте змоделюємо ситуацію. Виставляємо ми, наприклад, турель, туди прилітає ворожий дрон і що далі? Або закінчується БК. Хто поповнить його? Все, противник захопив траншею і вибити його звідти буде дуже важко. Тому без людей на передовій ніяк.

Якби ви оцінили нинішній стан російської армії, яка стоїть по ваших напрямках?

— Вони активно працюють над своїм покращенням. Піхотинців нема що оцінювати, це люди в один бік. А от тактика дій безпілотних засобів, екіпажів, систем — вони непогано воюють.

Якби вони так погано воювали — ми би вже забрали свої території назад. Технологічно вони наразі достатньо добре підготовлені. Так, у них немає такого різноманіття дронів, як у нас, але у них достатньо серйозний масштаб існуючих. Та сама "молнія" зроблена з нічого, але вона летить і тягне на собі 10-15 кілограм вибухівки. Як противотанкова міна,  яка кидається на позицію, і повірте, це дуже неприємна ситуація для нас.

У нас же багато різних типів дронів, сотні, тому технологічно у нас краща ситуація в дронах.

Якими наразі є наші мідлстрайки?

— У них є проблеми, але вони справляються. Десь у них щось випало, але вони перебудувалися і воюють далі. Так само, якщо щось станеться, ми перебудуємося, і будемо воювати далі.

Нам не треба недооцінювати противника, бо він дуже серйозний і зі стійкими задачами. Нам у країні потрібно мобілізуватися, стримати наступ ворога, відмовити його від подальших дій по захопленню України і вийти в переговорні процеси, наприклад.

На жаль, ми не можемо просто так за всіх стояти і захистити повністю Європу. Зробити це власним людським ресурсом неможливо. В цій війні гинуть наші молоді хлопці та дівчата, ми знищуємо наш потенціал для розвитку.

Що відбувається на Харківщині? Бо ворог туди зайшов і ми його звідти не вигнали.

— Не вигнали, бо не вистачає підрозділів. Підрозділи ми перекидаємо на складніші ділянки. На Харківщині завдання виконує наша "Хартія". І вони мало того, що тримають оборону, то ще й не допустили руху противника вперед.

Загрози, зокрема, місту Харкову, де проживає 1,2 млн людей, наразі немає?

— Ну, тільки від дронів. Але ця загроза існує для всієї України. А фізично просунутися в бік Харкова — противник цього не зробить. Це не так просто.

У нас в принципі по фронту непогані новини. Все стабілізується, от побачите. Не скажу за дрони-перехоплювачі, шахеди — це історія Повітряних сил, але там теж йдуть певні напрацювання. З часом ми стабілізуємо і наше небо.

Наразі фронт не є такою проблемою, що ми сиплемось. Ми не сиплемось взагалі, а навіть підсилюємось. Але потрібно нарощувати системи ППО, створювати власні системи захисту і це потрібно робити дуже активно, тому що противник буде модернізуватися теж.

Чи прибувають на фронт новомобілізовані росіяни у рамках нової мобілізації.

— Прибувають. Це буде, але це не є такою проблемою, якщо побудована працююча система оборони і командир кожного напрямку знає, як діяти і що робити. Ми їх зупинимо. Не буде такого, що вони як таракани навалою пройдуть, побіжать і зупиняться під Дніпром. Такого не буде. Навіть якщо будуть локальні провали десь — все стабілізується 100%.

Чому вони кажуть "віддайте Донбас"? Так ви заберіть його! Витратьте три роки на це, а ми подивимося, скільки ми вас знищимо за цей час.

Тобто ми настільки зараз добре укріпилися на Донбасі, що Росії для окупації знадобиться приблизно три роки?

— Ми над цим працюємо. Я знаю, що цей процес відбувається. Для кожного підрозділу на рівні корпусів є затверджена стратегія. І ситуація з кожним днем буде покращуватись. Так, є проблеми з людьми, але це постійні проблеми.

Тому ми для себе за підтримки Президента, міністра внутрішніх справ Івана Вигівського, секретаря РНБО Ігоря Клименка створили Центр рекруту іноземців. Другий такий функціонує на базі Міністерстві оборони. Це експериментальна постанова, яка дозволяє нам, Національній гвардії, набирати іноземців із різних країн для ведення бойових дій. Ми бачимо у всьому велику перспективу.

Багато бажаючих?

— В основному, переважно, йдуть колумбійці. У нас добре налагоджена система і ми будемо над нею працювати далі. От наприклад, Куп’янськ ми переважно зачищали за допомогою колумбійців.

І загалом у нас багато бажаючих із більше як 20-30 країн.

То скільки років знадобиться Росії для повної окупації Донбасу?

— Мінімум два. По людях, то у Росії стабільно в місяць мінус 30 тисяч і ці темпи ми точно не будемо забавляти. Особливо із розвитком екіпажів. За рік ми масштабуємося вдвічі.

Як вам працюється із Редісом, легендарним командиром "Азову" Денис Прокопенко?

— Супер, як і з командиром "Хартії" (Ігор Оболєнський. - ред), як і зі всіма іншими командирами бригад. У нас дуже злагоджена команда. Кожен розуміє кожного. Я, як керівник, розумію їх, ніхто нікого не обманює, ніхто нікому не розповідає якісь казки. Є задачі, вони виконують. Вони мене не турбують — я їх теж сильно не турбую.

Є якісь питання — вони вирішуються. Якщо можливо на моєму рівні вирішити, то це на моєму. Якщо на рівні міністра внутрішніх справ — значить на рівні міністра внутрішніх справ. Тобто, наше міністерство дуже злагоджено працює за всіма напрямками. Це і ДСНС, і ДПСУ, і Нацпол — всі вони постійно виконують задачі як на фронті, так і в тилу.

Щодо командирів "Хартії" чи "Азов" — то в разі потреби вони можуть бути навіть піхотинцями. Але їхній досвід наразі — це командування оперативного рівня. Наша задача показати, як можна воювати з меншими втратами для себе і із більшими для противника. От вони цим зараз і займаються.

Наскільки ймовірний наступ на Київщину з боку Чернігівщини та Сумщини?

— Не думаю, що вони так швидко знайдуть необхідну кількість людей. Ця цифра наразі від 70 тисяч. На сьогодні ми цього не бачимо. Але якщо у них будуть ресурси — вони це будуть робити. Повірте. Це, може, не питання цього року, але щось вони таке придумають.

Можливо, це не буде з Чернігівського напрямку. Хоча він найбільш реальний, аби зʼєднатися із Сумщиною і протягнути буферну зону. Це більш такі реальні плани, які в принципі можливі. Коли вони будуть — залежить від нас.

Чим краще ми будемо знищувати противника і працювати по ньому в глибині, по живій силі, по їхнім логістичним підрозділам — тим менше шансів у нього буде зробити це.

До того ж у випадку вторгнення — наші Сили Оборони будуть перемелювати особовий склад РФ?

— Так і буде. Вони там, умовно кажучи, можуть пройти якусь певну кількість кілометрів, якщо ми не стримаємо їх відразу. Але ми вже маємо цей певний досвід, тому так не вийде.

Захопити Київ — нереально. Хай спершу Словʼянськ візьмуть.

Максимально реальна історія, якщо ми проспимо, умовно кажучи, — це буферна зона на 10-15 кілометрів. Я не впевнений, що у них все вийде взагалі.

Як нам мінімізувати втрати людей на фронті?

— Не світити позицію і збивати їхні засоби ураження нашими перехоплювачами. Чим більше ми будемо їх збивати і не давати цим засобам знищувати наших піхотинців — тим краще вони будуть триматися і буде менше втрат. Ось основна історія. Бо основні поранення ми отримуємо від дронів.

Це вже не стрілкотня?

— 10% може бути, і то не на всіх напрямках. Перестрілки у нас на другому-третьому ешелоні, там де працюють підрозділи спеціального призначення, які зачищають території. От там відбуваються стрілкові бої.

І то ми стараємось більше дронами їх атакувати, бо вони ховаються по підвалах, звідки їх важко викорінити. Але це вже задача спецпідрозділу. А задача у піхотинцю – захистити його від засобів ураження.

Також потрібно знищувати їхні розрахунки та екіпажі.

Як далі буде змінюватися ця війна? Якою буде, наприклад, наступного року?

— У 2014-му на тебе працювала твоя підготовка. Як стріляєш, як рухаєшся, якою є тактика дій, планування — це все було важливо.

Зараз це теж важливо, окрім стрілкової підготовки. Вона неважлива, якщо сидиш на першій лінії оборони, умовно кажучи. Навіть у 22-му році було непогано, коли ми захищали Харківщину. Хороша була історія, дронів взагалі не було, можна спокійно було працювати за рахунок своїх скілів.

Зараз стрілкові бої зведені до мінімуму?

— Якщо наші військові сидять на позиції і чують противника — вони можуть вилізти, вступити у стрілковий бій і за рахунок того, що противник не чекав, виграти в цьому. Але потім можуть бути наслідки. Тобто буде засвічена позиція і там почнуть літати дрони, КАБи і знищувати все. Така собі історія, як розумієте.

Що буде наступного року? Класичні методи бойових дій залишаться. Це танкісти, протитанкісти, ППО. У нас ще додадуться дрони і більше екіпажів. Наступна війна – це війна за мале небо. Якщо у нас там буде перевага — ми будемо домінувати на фронті.

Тобто це рої дронів в небі?

— Так. У нас досить швидко розвивається штучний інтелект, автодоведення, коли один пілот може керувати декількома десятками дронів, наприклад. Зараз в умовах радіоелектронної боротьби це працює погано. Але ми працюємо над тим, щоб було краще.

Ще дійдуть НРК, які самі будуть їздити по точках. Буде один оператор, у якого буде 10 логістичних дронів, він виставлятиме собі 10 маршрутів і керуватиме ними всіма. І все це буде віддалено від лінії фронту і думаю, що вже влітку ми побачимо перші такі екіпажі.

Коли штучний інтелект буде керувати іншими дронами із конкретними задачами — це вже буде зовсім інша історія.

Ще одне досить дискусійне питання — ймовірність мобілізації жінок. Що ви про це думаєте?

— У нас жінки і так воюють, без мобілізації. Наприклад, в НГУ — більше 8 тис. Сидять у штабах, керують, є на позиціях.

Як вам працюється із новим головкомом Михайлом Драпатим?

— Чудово працюється. Людина знає, як воювати, керувати, має досвід і ми багато перетинались на різних напрямках. У нас у військова ієрархія збудована дуже просто: є керівники, які ставлять задачі, а є військовослужбовці, які їх виконують.

Я керівник для своїх військовослужбовців, але у мене є свої керівники. Наші задачі – підсилити, наскільки це можливо, передати логістичні забезпечення, забезпечити технікою, дронами, снарядами. Все, що ми можемо, наскільки у нас дозволяє бюджет, ми це робимо.

Ви бойовий генерал і на війні ще із 2014-го. Що вас тримає у складні моменти?

— Погони це не про це. Якщо треба буде, наприклад, і я, і головний командувач, і командири корпусів, станемо в один стрій і будемо виконувати потрібні задачі. Але якщо є гарний досвід оперативного побудови — його слід застосовувати.

Найскладніше — спілкуватися з рідними. Можуть бути запити по полонених, по безвісті зниклих. Це проблема, яку дуже складно вирішувати, бо інколи ми не можемо провести евакуацію через ризики на активних напрямках.

Або змінити людину, яка 200 діб сидить на одній позиції. Просто фізично ми не можемо вивезти її і провести ротацію. Бо вони там знаходяться у напівоточенні. А рідним це важко дуже пояснити. Вони праві по своєму напрямку, дуже праві. Вони кажуть: "ми вам віддали військовослужбовця, він загинув, поверніть нам його тіло". А ми не можемо, бо там або сіра зоні або напівоточення або ще щось.

І це найважче?

— Так, бо після таких розмов вже немає роботи. Умовно кажучи, ти вже виснажений, сприймаєш на себе — це дуже важко. Йдеш на автоматі і щось підписуєш.

Знаєте, я три роки тому виглядав по-іншому. Якщо взяти мої фотографії, навіть той самий Бахмут, я був іншою людиною. Але це війна. Можливо, якби не пропускав через себе, мабуть, я би себе нормально себе почував.

Я коли був спецпризначенцем — я завжди знав, що буде війна. І я для цього готувався. Це був 2014 рік, 2022 рік. Коли прийшов командиром підрозділу у 2018, я своїм військовим на шикуванні постійно говорив: "Готуйтеся до війни, бо вона буде". Вони на мене дивилися і думали, що я, знаєте, з’їхав з глузду. Але коли війна почалася — вони запитували, а звідки я знав?

І ми були найбільш підготовленими.

Зараз, як командувач, я взагалі хочу, щоб ця війна закінчилась. Не хочу, щоб люди гинули.

Хотіла уточнити про військових, які по 200 діб на позиціях. Як вони там так довго витримують?

— Завдяки нашим логістичним операціям. Постійно відео з ними знімаємо, відправляємо рідним, якщо у них немає можливості вийти на відеозв'язок. Буває, вони шашлик у нас просять. І ми доставляємо. Це їх, можливо, і тримає на тих позиціях. Бо вони не здалися. А могли, умовно кажучи, сказати, що їм краще спробувати здатися в полон і, можливо, це навіть збереже їм життя. Тому вони не просто герої, це стальні люди.

Задачі про присвоєння їм Героїв вже поставлені. Єдине, чого дуже не хочеться, щоби не отримала вже посмертно. Для нас найважливіше, аби вони вийшли звідти цілими.

Нагадаємо, за даними Міністерства оборони, робота військового сервісу Starshield, який забезпечує супутниковий зв’язок Starlink, працює без обмежень. 

За словами Володимира Зеленського, РФ навмисно посилила атаки на Україну після послаблення санкцій та появи спроб тиску на Київ.