Як Україна змінює правила сучасної війни — аналіз експерта

Повномасштабне вторгнення Росії перетворило Україну на полігон, де в реальному часі перевіряють на практиці багатодоменне стримування — те, що роками існувало лише у військових концепціях. Ключове питання полягає в тому, чи встигає Захід змінюватися так само швидко, як зростає російська загроза, і чи готова Європа будувати власну систему оборони без ілюзій щодо ролі США. 

Про це пише дипломат, дослідник і експерт з багатодоменної оборони, PhD Густав Отто у колонці для Новини.LIVE.

Що змінилося після 2022 року 

Експерт пояснює, що після завершення Холодної війни західні демократії звикли вчитися на "керованих" конфліктах: Балкани, операції проти терористичних угруповань, миротворчі місії у крихких державах. Ризики були реальними, але не виглядали як загроза самому існуванню євроатлантичної спільноти.

На думку Отто, Україна все це зламала. За його словами, друге вторгнення Росії у 2022 році стало моментом, коли в європейських столицях раптом побачили не "чергову кризу на периферії", а нахабну, демонстративну агресію ядерної держави посеред континенту.

Відповідь була безпрецедентною — країни НАТО та партнери включили військово-промислові комплекси на максимальну потужність, почали масово передавати зброю і так само масово вчитися на власних помилках. 

"Багатодоменність перестала бути академічним терміном. Українська ППО, зібрана з Patriot, NASAMS, IRIS-T, SAMP/T та модернізованих радянських систем, продемонструвала це дуже конкретно, коли навесні 2023 року вперше перехопила "Кинджал", який Кремль роками рекламував як "неперехопну" гіперзброю", — зазначив експерт.

Зокрема він додав, що після хвиль комбінованих ракетно-дронових ударів стало очевидно: лише інтегрована повітряно-космічна оборона, яка опирається на супутникові дані, мережу сенсорів і гнучке управління, здатна тримати удар.

Дослідник наголошує, що паралельно аналітики вже описують Україну як першу війну, де фронт фактично "прозорий": комерційні супутникові знімки, Starlink, відкриті джерела і тисячі розвідувальних дронів зшиваються в єдину картину поля бою майже в реальному часі.

За його словами, для союзників це не абстракція, а щоденний досвід, який змушує по-новому дивитися на роль космосу, кіберпростору і тактичної ланки у стримуванні ядерної держави.

Чому Захід відстає — від концепцій до реального виробництва

Густав Отто зазначає, що парадокс у тому, що на рівні концепцій НАТО та ЄС мислять дуже сучасно. Слабке місце починається не в доктринах, а на складах, виробничих лініях і в кабінетах закупівельників.

Найяскравіший приклад — європейська обіцянка поставити Україні мільйон 155-мм снарядів до березня 2024 року. Політичне рішення було ухвалено швидко, але на момент дедлайну вдалося відвантажити лише трохи більше як половину обіцяного обсягу. Як відомо, досягти мільйона змогли лише наприкінці року.

На цьому тлі Чеська Республіка запустила власну "обхідну" ініціативу: скоординувала внески понад десятка держав, знайшла на світовому ринку сотні тисяч артилерійських снарядів і створила канал, який почав закривати дефіцит для ЗСУ швидше, ніж громіздкі механізми колективних закупівель ЄС.

Середня за розміром країна продемонструвала, що гнучка політика і смілива бюрократія іноді ефективніші за формально більший, але інертний оборонний комплекс.

Країни, які десятиліттями вкладалися в танкові флоти, тепер змушені чесно питати себе, яку роль бронетехніка відіграє в умовах насиченого дронами поля бою. Чимало армій уже вкладаються в протитанкові системи та РЕБ, але там, де сильні танкові лобі й традиції, зміни йдуть повільно.

Військово-промислові гіганти люблять дорогі платформи з довгими циклами обслуговування і сервісними контрактами на десятиліття, а не малих виробників дронів, сенсорів або софту, які дають ефект на фронті "зараз", але не гарантують багаторічних прибутків. 

"Нарешті, нестабільність американського політичного курсу — від ізоляціоністських рефлексів до затяжних суперечок у Конгресі — породжує питання довіри до довгострокових зобов’язань США. Це здається далеким від окопів, але безпосередньо впливає на темпи запуску виробничих ліній, підписання контрактів і планування інвестицій у нові технології", — пояснює експерт.

Далекобійна зброя і ППО — що ламає російську стратегію

Густав Отто зазначає, що Україна вже показала, що кожна нова спроможність миттєво змінює конфігурацію поля бою. Поява HIMARS у 2022 році дозволила знищити десятки російських складів боєприпасів у глибині фронту й змусила армію РФ переформатовувати логістику, відсуваючи депо далі від лінії зіткнення.

Далі — крилаті ракети Storm Shadow / SCALP та інші далекобійні засоби. Удар по штаб-квартирі Чорноморського флоту в Севастополі, а також серія атак по кораблях та базах у Криму показали, що глибокий тил противника перестає бути "священною територією".

Під тиском комбінованих ракетних і дронових ударів Росія була змушена виводити значну частину флоту з Севастополя до Новоросійська й інших портів, а в публічних оцінках Чорноморський флот дедалі частіше називають "функціонально неактивним". 

Та сама логіка працює й у повітрі. Коли інтегрована ППО навчилася збивати "Кинджали" та комбіновані пакети дронів і ракет, російські планувальники раптом побачили, що навіть найновіші системи не гарантують їм переваги.

Кожне рішення Заходу — від передачі далекобійних ракет до розгортання нових систем ППО — зменшує простір для шантажу, стискає уявну "зону безкарності" та підштовхує Москву до оборонної позиції.

На думку, експерта, проблема в тому, що ці рішення ухвалюються повільно й обережно, тоді як Росія та Китай не соромляться у швидкому тестуванні й масштабуванні нових засобів.

"Захід занадто довго задовольнявся "скромною" підтримкою України, обмежуючи дальність і темп передачі найцінніших систем. Це відтягує момент, коли Москва остаточно втратить можливість диктувати умови, спираючись на загрозу силою", — резюмував Густав Отто.

Раніше експерти Інституту вивчення війни (ISW) заявляли, що Росія розпочала підготовку до можливої війни проти НАТО.

В Європі вже ухвалили резолюцію про збиття російських дронів, які залітатимуть на територію ЄС.