Чому Героїв з судимістю відмовляються ховати на НВМК – інтервʼю з "Оніксом"

Українські військові віддають своє життя за країну, але їх відмовляються ховати на Меморіальному цвинтарі. На заваді стає законодавство, яке унеможливлює вшанування за наявності непогашеної судимості. Старі помилки бійців, скоєні до війни, нині виявляються важливіші за посмертну присягу державі. 

Журналістка Новини.LIVE Анна Сірик зʼясувала причини законодавчої прогалини у представника ГО "Ветеранський корпус" Олександра "Онікса" Скорика. 

Меморіальне військове кладовище відмовляється ховати захисників із непогашеною судимістю. Ця проблема вже стала системною. Чому так відбувається?

Історія дуже зрозуміла. До Національного військового меморіального кладовища взагалі не може бути претензій, тому що вони працюють відповідно до чинного законодавства. Це не вони на свій розсуд вирішують, кого ховати, кого не ховати, хто гідний пошани, а хто не гідний. 

Вони спираються виключно на законодавство, а саме на закон щодо поховання та похоронну справу (стаття 15, пункт Г), де чітко прописано, що військовослужбовець, який загинув, але має непогашену судимість, не може бути похований на даному НВМК. 

Коли звертаються щодо поховання, відбувається стандартна процедура – подають запит у правоохоронні органи з метою перевірки, чи є судимість. Якщо наявна, то надсилається автоматична відмова.

Чи є різниця, яку саме захисник має судимість?

Ні, немає. Абсолютно без різниці, який це злочин: чи зберігання наркотичної речовини, чи крадіжка, розбій, грабіж, вбивство. Сам факт – є непогашена судимість або її немає.

Трьох бійців Третього армійського корпусу відмовились ховати на НВМК. Яка ситуація виникла там?

Всі три бійці призивалися з місць позбавлення волі. На жаль, вони загинули і залишилась непогашена судимість. 

Двоє захисників родом з окупованих територій. Один із хлопців родом із Костянтинівки, Донеччина, а інший – частина Херсонщини, яку контролює ворог. Представники, які здійснюють поховання, не можуть вшанувати їх за місцем народження. А третій хлопець – одесит, але всі його рідні знаходяться в еміграції. 

Поховання забезпечував супровід Третього армійського корпусу, який здійснив останню волю бійців. Хлопці спочивають на секторі почесних поховань у Києві.

Немає бути другого чи третього сорту, ніхто немає чекати на поховання. Прах не повинен стояти на підвіконні – це неприйнятно. 

Проблема з відмовами у похованні стосується не лише НВМК. Ви писали у своїх соцмережах, що скандальна ситуація виникла також на Чернігівщині. Чому місцева влада проти вшанування героя?

Важко зрозуміти підстави для відмови, але у документі, який я бачив, прописано: на території громади у нього немає родичів, бо він сирота. Тому вони радять поховати військового на НВМК. 

Альтернативи не було, тому ми звернулись і керівництво військового цвинтаря погодили поховання. Втім, мій допис набрав певний розголос і громада передумала. Хлопця поховали 9 квітня на малій Батьківщині – у Прилуках.

"Ветеранський корпус" виклав звернення до влади. Які зміни в законодавстві ви б хотіли побачити? 

"Ветеранський корпус" та ком'юніті ветеранів не поділяє захисників України на "до і після" смерті. Ті хлопці, які пішли захищати країну з місць позбавлення волі і, на жаль, загинули, мають таке ж саме право на поховання, як і інші полеглі захисники.

Судимість солдата, який загинув, має бути погашена з дня його загибелі. Але навіть з таким урахуванням не треба рівняти всіх під один рівень. Усі люди різні, у всіх різне минуле і різні гріхи. Тому в даному зверненні, на розгляд законодавця, вказано, що злочини проти статевої недоторканності, прав і свобод людини, державна зрада, військові злочини — вони все-таки мають лишатися під застереженням і на розгляд законодавця. І, напевно, не варто ховати хлопця, який сидів за крадіжку, а поруч із ним — людину, яка неодноразово вчиняла ґвалтування дітей. 

Будь-які зміни мають бути оптимізованими, продуманими та раціональними. Тобто людина, яка вже притягалася за державну зраду, не може ні за яких умов, навіть якщо хотіла змити у прямому сенсі кров’ю свої гріхи й загинула на полі бою, заслуговувати на поховання разом із тими людьми, які загинули, але ніколи не зраджували свою країну, свій народ, свою присягу…

До війська мобілізувались вже понад 11 тисяч ув'язнених. Чи є серед них загиблі? Звісно є. Чи є серед них загиблі з непогашеною судимістю? Звісно. Минуло два роки, як цим українцям дозволили захищати державу, але забороняють бути гідно похованими.

Нагадаємо, заступник командира Третього армійського корпусу Максим Жорін закликав надати можливість ветеранам займати держпосади. Він переконаний, що 

Також на Меморіальному військовому цвинтарі ховають невідомих солдатів. Це українські захисники, збіг ДНК яких поки не встановила лабораторія.