Чи захищена Європа від атак під водою — що різко змінилось

Підводна інфраструктура стала одним із найвразливіших елементів безпеки Європи. Саме по дну морів проходять кабелі та енергомости, які забезпечують понад 99% міжнародного передавання даних і простягаються більш ніж на 1,4 мільйона кілометрів. Будь-який збій у цій системі швидко виходить за межі технічної проблеми й набуває політичного виміру.

Про це написала в авторській колонці дослідниця підводної інфраструктури та оборонної стійкості, консультантка Complex Systems Engineering Ltd Клаудіа Фарадей.

Європа мусить подбати про захист підводних та підземних комунікацій

На проблему із захистом комунікацій вказав інцидент 25 грудня 2024 року, коли аварія на підводному енергомості Estlink 2 призвела до втрати 358 мегаватів потужності між Фінляндією та Естонією. Кілька годин невизначеності виявилися достатніми, щоб інцидент став випробуванням для урядів і систем кризового реагування.

Війна Росії проти України не створила якісь нові підводні загрози, але радикально змінила сприйняття інфраструктури. Кабелі, трубопроводи й донні системи дедалі частіше розглядаються як об'єкти для гібридних атак, навіть якщо вони перебувають у приватній власності та далеко від лінії фронту. Вплив на комунікації під водою приваблює ворогів ще й тим, що його легко подати як поламку або нещасний випадок, а доведення умислу потребує дуже багато часу й рідко має прямі докази. 

Як Європа хоче змінити підхід до захисту комунікацій та до чого тут ШІ

Європейський підхід до безпеки поступово зміщується від ідеї фізичної охорони до логіки стійкості. Масштаби підводної інфраструктури не дозволяють захистити кожен об'єкт, тому ключовими стають раннє виявлення аномалій, швидка атрибуція та оперативне відновлення послуг.

Український досвід показав Європі, що швидке пояснення й усунення збою зменшує ефект від гібридних дій і позбавляє противника очікуваного результату.

Важливу роль у цій системі відіграють автономні платформи та штучний інтелект. Однак головна проблема полягає не в нестачі датчиків, а в управлінні інформацією. Підводний зв'язок обмежений фізикою, тому ефективні системи мають працювати автономно, передавати лише критично важливі дані та інтегруватися в загальну систему управління, коли це можливо.

Штучний інтелект у цьому процесі допомагає відфільтровувати сигнали та підтримувати ухвалення рішень, але ключовою вимогою залишається зрозумілість його висновків.

Багато проєктів у сфері підводної безпеки не доходять до повноцінної спроможності через відсутність узгоджених контурів управління та зв’язку. Для менших і прифронтових країн це особливо відчутно.

Виходом стає ставка на сумісність систем, спільні стандарти, об'єднання ресурсів і тісну взаємодію з операторами цивільної інфраструктури.

Нагадаємо, військовослужбовці ЗСУ заявили про те, що на фронті значно зросла кількість ворожих дронів. 

Також командир добровольчого батальйону "Грузинський легіон" Мамука Мамулашвілі відповів, яким був 2025 рік для українських захисників.