Україна має провести вибори Президента та у ВР, — Кулеба

Чи може Михайло Федоров створити гідну політичну конкуренцію Володимиру Зеленському, як повернути до України мільйони біженців і коли нормалізуються стосунки із поляками — читайте у другій частині інтервʼю Дмитра Кулеби, міністра закордонних справ 2020-2024 років, на Новини.LIVE.

У першій частині інтерв’ю Дмитра Кулеби читайте про ймовірність закінчення війни в Україні і чому вже під час війни доцільно було би провести вибори Президента та у Верховну Раду.

Михайло Федоров міг би створити президенту Зеленському гідну політичну конкуренцію?

— Не думаю, що є сенс зараз говорити зараз, хто кому складе конкуренцію, бо ми не знаємо, в якому стані буде країна на момент початку виборів. Може з’явитися ще якесь ім'я. Нагадаю вам, що ще два місяці тому Михайло Федоров і близько не був ніяким кандидатом. А у 2014 році, нагадаю, у нас був Яценюк, Кличко, і всі говорили, що між ними розгорнеться боротьба за президенство. 

А зрештою президентом став Порошенко, та ще й в першому турі, на якого взагалі ніхто не робив ніяких ставок. То все це зараз для забивання інфопростору. Зможе, не зможе, захоче, не захоче. На момент, коли будуть оголошені вибори, ми з вами принципово можемо бути взагалі в іншій історії.

Але, на вашу думку, доцільніше було би провести вибори під час війни? І президентські, і парламентські?

— Я вважаю, що треба проводити і президентські, і парламентські вибори. В моїй ідеальній картинці світу до кінця війни президент Зеленський залишається президентом, переобирається на вибори.

А у парламенті формується нова повноцінна коаліція, в якій президентська партія може бути одним з учасників. Але не монобільшістю. І ця коаліція бере відповідальність за країну і займатиметься тим, що їй прописано в Конституції.

Таким чином ми з вами отримуємо відновлення конституційного балансу в країні. А коли закінчиться війна — ми проведемо дострокові вибори. Оце в моїй ідеальній картинці світу.

Адже настає момент, коли система починає деградувати. Не тому, що хтось поганий, а тому, що пройшла свій пік і починається її занепад. А ми не можемо собі дозволити занепад політичної системи. Це теж каркас нашого існування як держави і нашого спротиву, тому маємо знайти механізм оновлення цієї системи. 

І тут є два механізми — або вибори, або революція. Як учасник двох революцій, вважаю, що вони обидві були потрібні, але більше нам не потрібно жодних революцій. Маємо зупинитися і спрямувати наш революційний ген в конструктивне русло. Відповідно - залишаються вибори. 

Або ми перезавантажуємо інституції, приводячи їх у відповідність з очікуваннями людей і заводячи нову енергію і нові ідеї, або ми продовжуємо стагнацію. А вона безпосередньо впливає на нашу ефективність у війні.

Як повернути до України мільйони біженців?

— Відповідь — ніяк. Дайте людям спокій і дайте їм вирішити самим, хочуть вони повертатися чи ні. Зрештою, питання повернення – це сім'я. От уявіть таку сім’ю на кухні десь у Варшаві, Берліні чи Парижі сядуть разом, де чоловік каже дружині: ну що, повертаємось? А вона йому відповість: "Коханий, дитина тільки інтегрувалася в школу, знайшла друзів. Ми з тобою після стількох поневірянь знайшли нормальну роботу. Так, ми любимо Україну, але якщо ми повернемося і там знову почнеться те ж саме? Нам підриватися і знову все починати з нуля?"

Тому ті, хто захочуть повернутися — повернуться. Вони прекрасно все розуміють, усвідомлюють і ухвалюють для себе вольове рішення. А ті, хто не захочуть — не чіпайте їх. Давайте перетворимо нашу діаспору за кордоном на фактор нашого впливу там. 

Можемо уявити таку сім'ю у Польщі, з якою у нас не прості стосунки, і де проживає найбільше українців. От ці натягнуті стосунки - вони на піку чи ще ні?

— Ще будуть погіршуватися. Логіка дуже проста. У Польщі є політичні сили, які підтримують Україну і українців в Польщі. А є політики, які говорять, зупиніть українізацію в Польщі. От прямо так і кажуть. І оці сили добре набирають з точки зору соціології.

Антиукраїнська тема у Польщі розкручувалась роками і почала робити це партія "Право і справедливість". От вона його розкрутила, вивела і це стало нормою польського життя. Політики, які це транслюють зараз – добре набирають в рейтингах. А ті, хто за нас, — вони втрачатимуть у рейтингу. Тому теж вимушені демонструвати якусь конструктивну жорсткість. Як Туск, який виходить і каже, що Польща має максимально враховувати власні інтереси, коли йдеться про допомогу Україні. І чим ближче до виборів тим гучнішою у Польщі є антиукраїнська тема.

Тому я не бачу, звідки візьметься її охолодження, коли цю конфорку підкручують сильніше і сильніше.

Наступного року вибори у Франції та Італії. Чого від них Україні очікувати? 

— Особливість політичних систем у Франції в тому, що кожні вибори там — це Валідол і Корвалол. Кожна виборча кампанія там починається з того, що все пропало. Але кожного разу воно якось розрулюється і зрештою ніякої трагедії по розвороту Франції не відбувається.

Така особливість французької політичної системи. Вона може спрацювати цього разу, а може і не спрацювати.

Але якщо гіпотетично уявимо, що у Франції все-таки прийшли антиєвропейські та антиукраїнські сили. Що вони можуть зробити? От найгірший апокаліптичний сценарій: вони можуть прийти в Європейський Союз і сказати, що виходять з усіх програм підтримки України, все згортають і більше не підтримують санкції. Так, це буде політична, військова та фінансова втрата, але вона не буде критичною. Чому? Бо міць проукраїнської коаліції буде достатньою, аби продовжувати надавати Україні підтримку. На такий негативний сценарій ставлю 10%. 

Думаю, що все буде більш-менш нормально контрольовано і Францію ми повністю не втратимо. Коаліція рішучих залишиться стійкою. Але нерви вона нам потріпає нормально.

Взимку ви багато говорили про те, що Україні в якомусь часі X доведеться змиритися із домовленостями, які нам не сподобаються. Мали на увазі втрату Донбасу?

— Я говорив, що американці повірили Путіну, який їм сказав, що забирає Донецьку область і зупиняється. От вони прийшли до нас і чинили страшний тиск з цього приводу. Проте з'явилася соціологія, яка показала, що українці не підтримують цей сценарій. І я заспокоївся. Тобто я знав, що це не в природі Зеленського йти на такі поступки, а тим більше вірити Путіну.

Але якби народ тоді сказав, що ну окей, аби тільки це закінчилося — це могло би стати критичним фактором тиску на президента з боку партнерів та американців.  

Тому, попри те, що все погано — більшість чітко показує, що свою землю не віддасть. І це дуже серйозна опора для політиків, які ухвалюють рішення. Тепер тема з Донбасом — це стіна, в яку вперлися переговірники. Є таке правило в дипломатії, що нічого не погоджено, поки все не погоджено. І от воно якраз і спрацювало. Тобто все погодили, намалювали більш-менш картинку і вперлися в цю стіну. Тоді я публічно сказав, що на цьому переговори закінчуються.

Можна безкінечно ще про щось говорити, але переговорів не буде, бо немає домовленості по ключовому питанню. І в принципі в цих переговорах кожна сторона отримала те, що їй було потрібно. Трамп показав свою любов до миру. Україна з'ясувала межі можливого в переговорах з американцями, але насамперед, з європейцями. Вибила з Трампа, на той момент, принаймні, обіцянку юридично-обов'язкових гарантій безпеки. Це велике досягнення. А Росія протестувала, чи здатна вона досягнути своїх цілей невійськовим шляхом.

Отримала негативну відповідь і, власне, на цьому вся мотивація до переговорів в усіх з трьох сторін вичерпалася. 

35 років української незалежності. Що нашу країну чекає далі, на вашу думку? 

— Ми з вами звичайні люди і живемо в моменті. У нас свої клопоти, радощі, ризики, страждання, перемоги, поразки.

І коли ми озираємося довкола свого життя, воно нам може здаватися, що доборолась Україна до самого краю і загалом все погано. Але якщо ми з вами вийдемо за межі особистого життя і обернемося на те, що було століття назад чи на десятиліття вперед, то я вам скажу, що нам є чим пишатися. У нас з вами вперше в історії України є своя держава, армія, цілісне суспільство, потерзане багатьма чварами, але воно є.

Вперше у нас з вами є загальний консенсус щодо стосунків з Росією. А 5 років тому цього ще не було. У нас є друзі в світі, яких теж не було. Від слова взагалі.

Наша країна, попри величезну кількість проблем і викликів, сформувала 5 елементів, які потрібні для успіху. І ми зможемо, але для цього потрібно пройти дуже болісний шлях.

Нагадаємо, через місяць після протестів Михайло Федоров записав відеозвернення до суспільства, в якому заявив про необхідність системних змін у державі та проведення виборів під час війни.

Джерело в Офісі президента у коментарі LIGA.net заявило, що не виступають проти виборчого процесу, однак його проведення під час повномасштабної війни залежить насамперед від безпекової ситуації.