Відбудова Миколаївщини та битва за південь, — інтерв'ю Кіма

Як Миколаївщина відновлюється після війни, коли ЗСУ деокупують Кінбурнську косу та куди з публічного простору зник очільник Миколаївської військової адміністрації Віталій Кім — він розповів в інтерв’ю Новини.LIVE.

Яка ситуація на Миколаївщині наразі? Наскільки часто росіяни обстрілюють місто та область? 

— Все пізнається у порівнянні, але зараз нам набагато легше, ніж було у 2022-му і навіть 2023 році. Ми відновили багато інфраструктури, житла і в принципі всі соціально-побутові речі, окрім води. Місто живе і кількість людей у порівнянні із 2022-2023 роками теж збільшилась. 

Хоча інвесторам і людям, які живуть далеко, здається, що ми тут по коліна у багнюці, все розвалено. Ні, це не так. Працюють бари, караоке, стриптиз-бари. Все працює, люди відпочивають, не порушуючи комендантську годину. Всі вже адаптувались: і бізнес, і люди. 

До війни в області мешкало приблизно 1 млн 100 тисяч осіб і 470 тисяч — у місті. Після початку війни в області було приблизно 500-600 тис. населення, а у місті — менш як 180 тисяч. Наразі область повернулась до довоєнних показників, а у Миколаєві живе 445 тисяч. При цьому у нас приблизно 145 тисяч переселенців, переважно з Херсону: 100 тисяч — в області, і 50 тисяч — в місті.  

Тобто миколаївці залишаються вдома?

— У нас працюють фонтани. Я жартував, що, коли до міста повертається оренда самокатів, то місто живе повноцінним життям. Прокатні самокати до нас повернулися у 2024 році. Тому ми повноцінно відновлюємось, аби бізнес почав платити податки.

Миколаївщина добряче постраждала від обстрілів. Як відновлюється регіон?

— Пошкоджено і зруйновано понад 17 тисяч об’єктів. З них 7 тисяч ми вже відновили. Критична інфраструктура відновлена на 100%. Загалом відновлений 21 міст, вся електрика, газ — і це історія ще 2023 року. Тому функціонально ми відновлені, але є 10 тисяч заявок на відновлення житла, і це дуже багато. Відновлюємо його коштом держави та міжнародних донорів. 

Скільки коштів потрібно на це? Бо, наприклад, Харкову — 10 млрд євро

— Якщо додати екологічні збитки, то це сотні мільярдів євро. Це заповідники, море та річки. Великої шкоди екології завдали боєприпаси росіян. Харків від обстрілів страждає більше, бо у них обстріли продовжуються, а ми під час цього відновлюємося. Наприклад, у 2024 році ми відновлювалися швидше, ніж у нас руйнувалося. Кількість об’єктів на відновлення у нас зменшується і наразі становить близько 41%. 

Коли Миколаїв буде з питною водою?

— 25 липня почалися тестування, пришвидшили програму і йдемо із випередженням графіку. Повноцінна вода — це план до жовтня. Маємо добудувати перший етап очисних споруд, який дозволить подати питну воду повсюди, як у нас було до 2022 року. І за планом це жовтень. Тобто тоді з цієї води можна буде готувати їжу і пити чай. 

Загалом проблема води — це лише місто Миколаїв, а вся область із водою. Але у 2022-му ми разом із міжнародними партнерами набили приблизно 230 свердловин. Тому питна вода роздавалася повсюди лише на безплатній основі.

Чи помічаєте ви зміщення фокуса уваги міжнародної спільноти з Миколаївщини до інших українських регіонів, які більше страждають від війни?

— Так і має бути. Ми теж наразі допомагаємо бригадам, які стоять на Донецькому або Запорізькому напрямках. Бо у нас війна через річку, і ми тут навіть агресивніші, ніж вони. А там важка ситуація, і допомагати потрібно там, де складно. 

Стосовно міжнародної допомоги, то Миколаївщина отримала понад 300 млн євро. Наш ключовий партнер – Данія, яка надала понад 180 млн євро. Вже є план до 2028 року на 224 млн євро. Ми перейшли на євростандарти за інвестиціями, і партнерам це дуже подобається. Тобто інвестиційні проєкти у нас здійснюються за європейськими стандартами. Маємо підписаний план на три роки, який ми будемо реалізовувати на Миколаївщині.

Кінбурнська коса досі окупована військами РФ. Реально їх звідти вибити?

— Можна, і легко, і ми це вже робили. Але з географічного погляду їх там важко втримати. Тоді у нас буде складна логістика через річку, там велика смуга, яку треба тримати. А населення там майже немає. Навіть у мирний час там жило мало людей. Тобто вибивати росіян із Кінбурнської коси з військової точки зору нерозумно. Хоч ми всіма фібрами дуже хочемо це зробити і поставити галочку, але це дуже ускладнить життя нашим військовим.

Тому на зараз на такому рубежі легше тримати оборону. Наш пріоритет в іншому місці, де ворог просувається, і нам там потрібно тримати оборону. Це Донбас та Запоріжжя. 

Тобто загрози російського вторгнення на Миколаївщину наразі немає?

— Якщо вони будуть готуватись до таких дій — я знатиму про це заздалегідь. Якщо вони будуть накопичуватись і планувати — ми це будемо бачити. Вони робили спроби, і ми це бачили, але у нас тут трохи із цим легше через Дніпро і море. Ми викладаємось у роботі щодо захисту нашого узбережжя. Від цього дуже страждає бізнес, який на Чорному морі, але безпекові питання наразі є пріоритетом для всіх. 

Чи реально відкрити морські або річкові порти? 

— Ми цього дуже хочемо, але, на жаль, робити цього поки що не можна. Адже логістичний шлях кораблів проходить в кілометрі від ворога. Останній раз, коли у нас виходили дві баржі, росіяни атакували їх простою зброєю, зокрема ручними протитанковими системами. На жаль, загинуло дві особи, постраждали судна. Тому поки така військова ситуація: порти не можуть бути відкриті. 

Морські дрони можуть це змінити?

— Ні, бо, наприклад, в Очакові вже з берега видніється окупована територія. Там вузький канал, яким має пройти судно, і до нього там можна дістати з кулемета. Жодним чином цього не змінити. Єдиний шлях — деокупація Кінбурнської коси та прилеглих територій. І то росіяни можуть заважати нормальній навігації простою зброєю. Бо до одеських портів вони дістають лише важкими дронами та ракетами, яким можна протидіяти. 

Чи можна знищувати російські шахеди на вході до Миколаївської області?

— Ворог постійно змінює тактику, маршрути, висоти, застосовує фейкові дрони. Ми адаптовуємось до цього, і вони про це знають, тому Миколаївщину дрони більше облітають, ніж атакують. Але ми постійно збиваємо дрони, і не лише ті, які йдуть на нас, а й ті, що йдуть транзитом через область. 

У чому проблема збити всі російські дрони ще на території Миколаївщини, аби вони, наприклад, не долетіли до Кривого Рогу?

— Немає відповіді на це питання. Це як на полюванні: вибігають два кабани — і ти покладеш двох, а буває, вибігає п’ять — а ти нікого. Дуже багато факторів, які впливають на роботу, в тому числі й людський. 

Чи застосовують на Миколаївщині дрони-перехоплювачі?

— Так, але розширювати цю відповідь не буду. Я вважаю, що це питання економіки та перегонів озброєння поміж РФ і нами. Росія випереджає за темпами обробки даних та налагодження виробництва. Вони штампують ці дрони швидше. В Україні теж існує велика кількість перехоплювачів українського виробництва, і наразі воно масштабується. 

Але ми розуміємо плани росіян, будуть тисяча і дві тисячі дронів. Проте у нас точно такий же план, щоб у нас було стільки дешевої протидії — засобів збиття. Дрони дуже ефективні щодо збиття шахедів.

Зараз йдемо шляхом донаведення і штучного інтелекту. Це вже частково використовується. Точність підвищиться, коли повноцінно запрацює штучний інтелект.

Яка ситуація з пляжним сезоном на Миколаївщині?

— Основна проблема для миколаївців, гостей та бізнесу — закриті морські пляжі. Це Рибаківка і Коблево. Я пересварився з усіма військовими, намагаючись відкрити Коблево, але фізично це неможливо. Розумію, що бізнесу дуже погано, і 123-тя бригада отримала пряму вказівку перекопати пляж і убезпечити… І насправді там міни є, і то багато. Коли була загроза — ми краще мінували, бо цього потребували десантні ділянки.

Тому, на жаль, Коблево я відкрити не зміг, хоч і обіцяв. У нас було погодження усіх, окрім військових. На слові розмінування після Чонгару підпис ставити відмовлявся. Я витратив на це майже три місяці, і нічого не вийшло. Наразі це неможливо через мінну небезпеку. І у нас були підриви на мінах. Так, люди по-піратськи кудись прориваються, але, дай Бог, щоб всі були живі та здорові. Бо загине одна дитина — і нікому цей сезон потрібен не буде. Хоча місцевий бізнес я розумію прекрасно. 

Чи відновлюватимуть будівлю Миколаївської ОДА, куди росіяни ще на початку війни влучили ракетою, вбивши кілька десятків людей?

— Так, загинуло 37 осіб. Наразі ніяких планів немає, і я вважаю, що це потрібно робити після закінчення війни чи призупинення війни, чи перемир’я. Бо якщо ми почнемо робити це зараз, вони можуть знищити ще раз, адже це об’єкт критичної інфраструктури. Але я хотів провести це рішення через опитування людей — а що вони там бачать.

Меморіальний комплекс, комплекс із вшанування жертв російсько-української війни? Бо працювати можна і з машини, для роботи великі кабінети не потрібні. Але це питання вже після закінчення війни. 

Куди ви зникли після активної публічної діяльності на початку війни?

— Тоді не було єдиної інформаційної системи, яка давала б правдиву інформацію. А це було потрібно, дійсно заспокоїти людей і додати сил нашим військовим. В тому числі й нашим миколаївським, які на той час були базою для мене. Тому на той час це було необхідно. 

Зараз є багато інших ресурсів, які дають достовірні дані. Той же Миколаївський Ваньок, який взяв і продовжив нашу діяльність і має в доступі достатньо ресурсів. Маю на увазі адмінів і контактів, які можуть інформувати людей. А я, щоб не бути п’ятим колесом, займаюсь роботою. Будуть вибори — будемо думати.

Зараз мені нічого сказати — у мене є поточна робота виконавчої влади та багато завдань від президента, Кабінету міністрів, Генштабу. Тому ми біжимо і їх робимо. Буде завдання інше — будемо працювати по-іншому.