Василь Стус — сучасний символ боротьби за справедливість — 86-а річниця народження дисидента
Поділитися
6 січня Україна відзначає 86-у річницю з Дня народження видатного діяча та митця Василя Стуса. Попри всі спроби його придушити та зламати, Стус завжди лишався вірним своїм поглядам та ідеям, за що й поплатився життям.
Новини.LIVE разом з істориком та головним редактором Malva history Глібом Астаховим підготували матеріал про життя Стуса та його значення для українців.
Життя Стуса
Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині. А у трирічному віці батьки забрали його до Сталіно (нині — Донецьк). Там юний Стус закінчив школу із золотою медаллю і подався до Києва з мрією вступити на журналістський факультет.
Однак хлопцю відмовили через надто юний вік. Тож Стус повернувся до Сталіно, і там він закінчив філологічний факультет.
Василь Стус був справжнім інтелектуалом — самотужки вивчив латину та володів німецькою, однак завжди на лекціях відповідав українською. Вже тоді у нього виникало питання — чому український Донецьк не може говорити державною мовою.
Його боротьба проти русифікації почалася ще тоді.
"Стус сьогодні для нас, для українців, — це символ боротьби. Тому що Стус, починаючи з 60-х, 70-х років, боровся проти того ворога, проти якого боремося ми зараз. Наші батьки ходили в школу в той час, коли Стус сидів у вʼязниці, коли Стус відстоював питання української мови", — розповідає Гліб Астахов.
Стусу пропонували вступити до партії і побудувати карʼєру, однак той відмовився і натомість вступив до аспірантури Інституту літератури АН УРСР у Києві. Там він познайомився з шістдесятниками та потрапив до Клубу творчої молоді.
Однак вже за два роки після цього сталася відома всім українцям подія — під час премʼєри фільма Параджанова "Тіні забутих предків" Стус виступив проти арештів.
"Василь піднявся… крикнув, що всі, хто протестує проти арештів, встаньте. Кілька спочатку людей піднялися, потім більше, потім більше. Але не всі…" — згадував про цей день Іван Дзюба.
З аспірантури після цього Василя виключили, і йому довелося заробляти собі на життя чорноробочим.
Два заслання в табори
Вперше Стус відбував покарання в таборі в 1976-му, під час цього він написав відмову від радянського громадянства. Адже, на його думку, бути громадянином СРСР означало бути рабом.
А після другого арешту адвокатом Стуса назначили Віктора Медведчука. І всі вже знають, що сталоя далі — без згоди самого Василя Віктор Медведчук під час засідання визнав його "провину".
У 2019 році український журналіст та історик Вахтанг Кіпіані видав книгу "Справа Василя Стуса", де підтверджувалася вина Медведчука у другому засланні Василя. Після чого Віктор Медведчук подав позов до суду за книгу, а син Василя Стуса Дмитро, як би це дивно не було, підтримав депутата колишньої партії ОПЗЖ. А ось люди почали мітингувати проти політика.
"Це дуже цікавий приклад, як книга може вплинути на політичну ситуацію та політичну карʼєру одного з політиків. Тому що всі ми знаємо, що книга Кіпіані підбила авторитет Медведчуку", — вважає Гліб Астахов.
Вже перебуваючи в таборі, Стусу вдалося передати за кордон свої нотатки "З таборового зошита", які розкривали правду про його арешт та переслідування. Там нотатки видали друком і направили в Україну.
"Від горілки шлях до витверезника, від гашиша — до в’язниці, за читання книжок платимо життям. Народився — щоб читати", — Стус.
Зрештою, під час того таки заслання у 1985-му Василь Стус помер у карцері. Історики досі не мають остаточної відповіді, чи це була випадкова смерть, чи самогубство, чи проблеми зі здоровʼям, чи все ж таки вбивство.
Після його смерті табірні наглядачі знищили його рукопис із 300 сторінками віршів. Забрати тіло тоді також заборонили. Перепоховати його в Україні дозволили лише після завершення терміну увʼязнення, через чотири роки після смерті.
Стус для України сьогодення
Василь Стус для українців є символом справедливості, протистояння та правди. Його цитати прикрашали Майдан 2014-го та різноманітні мітинги в імʼя справедливості.
"Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації", — Стус.
"Я бачив архівні фотографії Майдану 2014-го року, де на одному з транспарантів були написані слова Стуса "Як добре, що я смерті не боюся". Тобто люди розуміють, що Стус продукує певну правду", — згадує історик.
Стус безумовно є героєм України. Однак варто також поглянути на нього як на потужного філолога.
"Він був людиною, яка звертала увагу на проблему русифікації. Коли ми сьогодні говоримо про русифікацію України, майже усі філологи згадують Стуса", — каже Гліб Астахов.
Також варто поглянути на систему цінностей Василя Стуса. Він відмовився від нормального життя, карʼєри науковця, свободи і навіть родини заради своїх поглядів.
"У нього була дружина, яку він безмежно кохав, у нього була дитина, яку він безмежно любив. І він відмовився від цього. Він обрав шлях боротьби. Тому що, в принципі, у нього була можливість піти на співпрацю з КДБ і повернутися до жінки і сина. Стус відмовився", — розповідає історик.
Сьогодні Україна згадує Стуса як героя та шанує його памʼять. Жоден літературний вечір не обходиться без хоча б одного його вірша. Саме він надихає людей своїм прикладом і до сьогодні боротися з ворогом за вільну Україну.
Читайте Новини.LIVE!
