Українська збірна ветеранів збирається у США — інтервʼю з Гурдузою

Українська збірна ветеранів готується до американських Marine Corps Trials and Air Force. Відбірковим етапом стали перші національні мультиспортивні змагання для ветеранів і ветеранок "Гарт". 

Журналістка Новини.LIVE Анна Сірик поспілкувалась з учасником змагань з волейболу сидячи Сергієм Гурдузою.

Коли ви стали на захист України? Чому ухвалили для себе це рішення?

Ще до війни я працював у Севастополі (у 2012-2014 роках). Я був там, коли прийшли "зелені чоловічки", провели так званий "референдум". Мені довелося виїхати одразу після окупації Криму. Відразу пішов у військкомат. 

На жаль, мене відразу не взяли, але влітку 2014-го я добився свого. І так продовжилася моя служба. У мене були паузи — з 2014 по 2017, а потім я повернувся і прослужив з 2021 по 2025. Довелось піти через стан здоровʼя. 

На яких напрямках Ви виконували бойові завдання?

Найбільше ще за часів АТО-ООС — Донецький напрямок: Горлівка, Дебальцеве, Авдіївка, Нью-Йорк і не тільки. Під час повномасштабної війни — Криворіжжя і Херсонщина, де моя мала Батьківщина. До рідного села — 10 кілометрів не дійшов. На жаль, травма хребта не дала мені продовжити участь у бойових діях.

Як відбувався процес реабілітації? Як зараз Ви себе почуваєте?

Складно було. Я думав, що буде важко ходити.  Чесно, не знав, чим зайнятися, як їздити до реабілітологів. З часом почав і волейболом займатися. Зрозумів, що якщо я буду сидіти, лежати на ліжку, то нічого доброго не буде. З часом мені стало легше, але перенавантаженя протипоказані. Треба в міру, але волейбол мені по душі. Люблю його. Думаю, скільки буде здоров'я, скільки буду грати. 

Які у вас були відчуття, коли ви вперше побували на тренуванні? 

Дуже тяжко, бо стан фізичний був дуже занедбаний після двох операцій на хребті. Мені дуже важко давалося і, чесно, думав, що не витримаю і не буду займатися. Однак, вдалося.

Чим відрізняється волейбол сидячий від стандартного волейболу?

Там є навантаження і на спину, і на руку, а головне пересування. Тут заборонені підйоми, не можна вставати. Має хоч одна сідниця бути на землі. Як на мене це важче, ніж в класичному. Але коли воно тобі по душі, ти займаєшся, втягуєшся і тоді стає з часом легше. Я займаюся 4-5 разів на тиждень.

До змагань у США залишаються лічені тижні. Які у вас передчуття напередодні?

Звісно, хвилюємося. Треба розуміти, що ми представляємо країну. Треба по можливості якнайкраще підготуватися, а психологічно — навантаження скинути.

Ми хочемо показати, що в нас країна незламних. Щоб не було, треба боротися і рухатись вперед. Саме це я хочу сказати світові.

Щоб ви могли побажати нашим військовим, які зараз проходять реабілітацію після поранень?

Займатися спортом, не падати духом, вірити в себе і не здаватися, щоб не було, тому що легше не стане.
Не закриватися вдома. Друзі, побратими, родина має допомогти вам виходити з закритого простору і знову жити.

Формування, підготовка та участь української збірної здійснюється Міністерством у справах ветеранів України спільно з Центром ініціатив "Повернись живим" у межах реалізації Стратегії ветеранської політики та Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, розробленої за ініціативи Першої леді Олени Зеленської.

Нагадаємо, змішаний чемпіонат з єдиноборств Фрі-файт провели в Одесі. Також ми розповідали, як ветерани можуть отримати медичну допомогу онлайн.