Трамп — рік після виборів, обіцянки та реальність

Рік тому американці знову обрали Дональда Трампа на посаду президента, він переміг кандидата, віце-президентку (і опонентку) Камалу Гарріс у запеклій кампанії. Така перемога була здобута завдяки сильній підтримці в штатах, де відбувалися "битви", включаючи Флориду, Огайо та Техас.

З самого початку Трамп давав сміливі обіцянки щодо зовнішньої політики, особливо щодо війни в Україні.

Обіцянка Трампа щодо "24-годинного миру" досі актуальна

"Війна між Росією та Україною — це війна Байдена, а не моя", — заявив Трамп у квітні 2025 року, перекладаючи провину за конфлікт на свого попередника.

Він пішов далі — наполягав, що війни "ніколи б не було", якби він залишився на посаді, і стверджував, що міг би завершити її "протягом 24 годин". В одній зі своїх передвиборчих промов Трамп знову наголосив на цьому, заявивши, що вторгнення "ніколи б навіть не почалося, якби [він] був президентом". Це зауваження, яке зараз широко поширюється в Інтернеті, стало однією з його найчастіше цитованих фраз того періоду, підживлюючи як підтримку серед його прихильників, так і критику з боку зовнішньополітичних аналітиків, які ставили під сумнів, як така обіцянка може бути виконана на практиці.

Саміт Трампа з Путіним на Алясці завершився без угоди про припинення вогню

В середині серпня 2025 року Дональд Трамп вирушив до Анкориджа, Аляска, на важливий саміт з Володимиром Путіним, який відбувся на спільній базі Елмендорф-Річардсон. Зустріч мала на меті розпочати переговори про припинення вогню у війні в Україні, але завершилася без будь-якої конкретної угоди.

Незважаючи на те, що обидві сторони назвали переговори "продуктивними", Трамп публічно визнав, що "немає угоди, поки не буде угоди", поклавши тягар прогресу на керівництво України.

Аналітики Chatham House зазначили, що саміт приніс радше візуальні результати, ніж конкретні — поштовх у зв'язках з громадськістю для Путіна, а не дипломатичний прорив.

Перехід до моделі продажу зброї

Після зустрічі на Алясці Трамп змінив свою політику щодо підтримки США України. Він оголосив, що США більше не надаватимуть пряме фінансування уряду Києва, заявивши натомість, що американська зброя буде продаватися європейським союзникам, які потім постачатимуть її Україні.

Знакова угода, про яку писала The Guardian, підтвердила, що такі європейські країни, як Німеччина та Норвегія, виділили мільярди на закупівлю зброї американського виробництва за цією новою моделлю, фактично перенаправляючи потоки фінансування з Вашингтона до держав-партнерів.

Ця зміна сигналізує про серйозну стратегічну перекалібровку: замість того, щоб продовжувати масштабну пряму допомогу, США за часів Трампа використовують союзницькі закупівлі та розподіл, щоб зберегти вплив, одночасно зменшуючи свій бюджетний ризик.

Разом ці дві політичні зміни — саміт, який не призвів до припинення вогню, та реструктуризована модель допомоги — підкреслюють еволюційний та невизначений характер лідерства США в українському конфлікті.

Трамп розхвалює рекорди у "припиненні війн" — обіцяє, що Україна буде наступною

Окрім України, Трамп похвалився тим, що завершив вісім війн протягом свого першого терміну, і під час недільної промови заявив, що він на межі завершення дев'ятої. "Я щойно завершив вісім війн, і дев'ята наближається. Я вірю, що для Росії та України це стане реальністю", — сказав президент США на борту Air Force One.

Додаючи видовища, прихильники Трампа цього року активно боролися за те, щоб він отримав Нобелівську премію миру. Після того, як у жовтні 2025 року премію було присуджено лідерці венесуельської опозиції Марії Коріні Мачадо, Білий дім звинуватив Нобелівський комітет у тому, що він поставив "політику вище за мир".

Для багатьох залишається питання: що могло б статися, якби виборці обрали Камалу Гарріс?

Прихильники стверджують, що адміністрація Гарріс прагнула б глибших зв'язків з європейськими партнерами та більш виваженого підходу до Росії; критики кажуть, що це було б більше схоже на звичайний двопартійний шлях зовнішньої політики Вашингтона.

Чому це важливо

Риторика Трампа щодо України має серйозні наслідки: не лише для глобальної безпеки, але й для узгодження зовнішньої політики США з союзниками по НАТО та міжнародними інституціями. Його заяви про "швидке припинення війн" та зміну моделей фінансування сигналізують про відхід від попередніх багатосторонніх структур.

Що далі

Аналітики уважно стежитимуть за наступними кроками Трампа.

Чи буде запропоновано справжню угоду про припинення вогню?

Як європейські союзники відреагують на те, що адміністрація Трампа перенаправить продаж зброї, а не пряме фінансування?

І якщо обіцянка "дев'ятої війни" знову стане наративом передвиборчої кампанії, на який театр конфлікту він буде спрямований?

Зрештою, вибори 2024 року перегорнули більше, ніж просто сторінку — вони відкрили новий розділ у глобальній ролі Америки, де Україна стала одним із перших випробувальних випадків.