Річниця смерті Василя Стуса — незламний дух у катівнях СРСР

Сьогодні минають чергові роковини з дня смерті Василя Стуса — поета, перекладача, мислителя, правозахисника, однієї з найвеличніших і найтрагічніших постатей в історії України ХХ століття. Його життя, сповнене боротьби, незламності та жертовності, стало символом опору тоталітарному режиму і невмирущої віри у свободу України.

Новини.LIVE сьогодні хочуть нагадати своїм читачам про одного зі справжніх героїв України.

Митець без компромісів

Народившись 1938 року на Вінниччині, Василь Стус з юних літ виявив надзвичайний літературний хист. Його поезія, глибока, філософська, сповнена метафор та болю за долю рідної землі, швидко вирізнялася з-поміж інших.

Стус не приймав компромісів, не вмів мовчати, коли бачив несправедливість. Саме ця безкомпромісність і стала його долею.
У 1960-х роках Стус активно долучається до руху шістдесятників, виступаючи проти політики русифікації та репресій, що посилювалися в СРСР.

Він підписує листи протесту, бере участь у дисидентських акціях, за що його вперше виключають з аспірантури та звільняють з роботи. Це був лише початок довгого шляху страждань, який він обрав свідомо.

"Я обрав собі долю, яку не обирають", — писав Стус.

І справді, він не зрадив своїм принципам навіть під найжорстокішим тиском. За свою правозахисну діяльність і відкриті виступи на захист української культури та мови Василь Стус був двічі засуджений.

Роки таборів

Перший вирок — п'ять років таборів та три роки заслання — він отримав у 1972 році. Другий, у 1980-му, був ще суворішим: десять років таборів особливого режиму і п'ять років заслання. Ці судилища були не лише розправою над конкретною людиною, а й спробою зламати дух усього українського спротиву.

Особливо ганебною сторінкою у цій трагедії став другий судовий процес над Стусом. Його призначеним адвокатом був Віктор Медведчук. Хоча адвокат мав би захищати свого підзахисного, дії Медведчука були спрямовані, фактично, на підтримку позиції обвинувачення.

Згідно зі спогадами очевидців та архівними матеріалами, Медведчук не лише не протестував проти порушень, але й визнав провину Стуса, попри його заперечення. 

Через страждання до вічності

Особливе місце в його житті та творчості займають роки, проведені в таборах Мордовії та на Колимі. Саме там, у нелюдських умовах, Стус продовжував писати, створюючи свої найсильніші поетичні цикли. Вірші, написані на крихітних клаптиках паперу, часто відбиралися та знищувалися тюремниками. Проте, незважаючи ні на що, його слово жило, прориваючись крізь колючі дроти.

Стус був не просто поетом. Він був совістю нації, голосом, що не боявся говорити правду в епоху тотальної брехні. Його поезія — це не лише естетичне явище, а й моральний камертон, заклик до боротьби за власну гідність та національну ідентичність. У своїх віршах він роздумував про сенс життя, свободу, людську долю, обов'язок перед своїм народом.

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Ці рядки стали своєрідним кредо поета.

Василь Стус помер 4 вересня 1985 року в таборі особливого режиму в селі Кучино Пермської області, за офіційною версією — від зупинки серця. Проте обставини його смерті досі викликають багато запитань. Він пішов з життя, так і не побачивши вільної України, за яку так відчайдушно боровся. Але його жертва не була марною.

Найвизначніші вислови Василя Стуса

• Терпи, терпи, терпи — терпець тебе шліфує, Сталить твій дух — отож і терпи, терпи.
• Синові: "Якщо болить серце — тобі, друже, поталанило".
• Людина — це обов'язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина твориться, самонароджується. 
• Дбай про своїх друзів. Вони повинні бути чисті, добрі. Інших друзів — не треба. А добрі друзі допомагають рости і ставати кращим…
• За своєю душею треба стежити так само, як за тілом.
• Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш.
• Зневажаю політиків. Ціную здатність чесно померти. Це більше за версифікаційні вправи!

Пам'ять про Василя Стуса — це не просто вшанування великого поета, це нагадування про ціну свободи, про важливість боротьби за власну ідентичність і про те, що дух нації неможливо зламати, навіть коли здається, що всі сили світу проти тебе.

Нехай його слово завжди буде нашим дороговказом.

Раніше повідомлялось, що у РФ за рішенням суду запроторили до СІЗО колишнього правозахисника. Деталі його справи засекречені, але, найімовірніше, йому пригадали правозахисну діяльність.

Нагадаємо, ми раніше писали про те, що на Кубані затримали чоловіка за українські пісні.