Перші на штурми — останні на обміни, — історії полонених ЗСУ, що крають серце
Поділитися
Щовихідних в українських містах відбуваються мирні акції, на яких родичі українських військовополонених хлопців та дівчат виходять із закликами не забувати, що вони у полоні. Більшість мітингувальників — родини та друзі бригади "Азов". Останніми місяцями до них приєдналися родичі інших бригад ЗСУ.
Новини.LIVE побували на мітингу і почули історії, що крають серце.
Мобілізувався у 18 років: історія військового
19-річний боєць із позивним "Друг-малиш" із 67 ОМБ на війні вже більше року. Мобілізувався за власним бажанням. Родом із міста Краматорськ, що на Донбасі. Після початку війни переїхали до Києва.
"У мене сама звичайна історія, я звичайний хлопець із Краматорська. Подав заявку в організацію "Права молодь" і через пів року вирішив мобілізуватися. Спершу до тилового підрозділу, а далі — у бойовий. Чесно кажучи, мені не страшно було йти на війну, я радію, що беру участь у всьому цьому", — сказав хлопець.
Разом з тим він погоджується, що не всі чоловіки можуть воювати. Але попри це важливо, щоби до війни проти РФ долучалися всі, хто чим може:
"Це і донати, і участь у різних акціях на підтримку армії".
Зник безвісти у квітні 2022 року
Валентин Ярошенко, контрактник 95 оДШБ, зник ще 17 квітня 2022 року поблизу міста Ізюм, що на Харківщині. Із портретом хлопця на мітингу його сестра Маріанна. Каже, що брат із такої бригади, що перша на штурмі — остання на обміні. Мається на увазі бойовий досвід 95-ки.
"Спершу 3 місяці у нас був статус полон, потім змінили на "безвісти зниклий". До сьогоднішнього дня невідомо, що з ним. Співпадіння по ДНК немає, тому ми надіємось і віримо, що він живий. Бачили схожого хлопця у полоні росіян і впевнені, що це він. Тим більше, ніхто не бачив цього всього. Його побратими кажуть, що 17 квітня він на собі витягував інших хлопців", — каже дівчина.
Маріанна згадує крайню розмову з братом ще 25 березня 2022 року.
"Запитала у нього: "Валік, для чого?". А він відповів: "Хто, як не я, буде за вас стояти?". Це були останні слова, які я чула від нього вживу. Стукаємо в усі двері, ніхто нічого не допомагає".
На бойові позиції забрали із пневмонією
Побратим Валентина, Микола Колесник із Запорізької області, так само зник безвісти, але на напрямку Торецька 30 липня 2024 року. Його сестра Ксенія розповідає, що це сталося на позиціях через 6 днів роботи там.
"Нічого про них не знаємо досі. На превеликий жаль, бригада погано йде на контакт із близькими, нам нічого не кажуть про брата зовсім. Останній раз спілкувалася із братом за пів години до його виїзду на позиції. Мобілізували його у квітні, він навіть навчання до кінця не добув, як його кинули на бойові позиції. Та ще й із пневмонією, яку він підчепив на навчанні. Не розумію, як таке могло взагалі статися", — додала Ксенія.
Нагадаємо, журналісти-розслідувачі проєкту "Наша Справа" дізнавались, чому не обмінюють бійців бригади "АЗОВ". Це хлопці та дівчата, які героїчно боронили Маріуполь від ворога і які вже понад 800 днів перебувають у полоні окупантів.
Командир бригади "Азов" Денис "Редис" Прокопенко привітав особовий склад із 14 жовтня — святом Покрова та Днем створення Української повстанської армії. Командир підрозділу звернувся до бійців та відзначив вмотивованість "азовців".
Читайте Новини.LIVE!
