Як подолати сексизм в українській армії — інтервʼю з Катериною Приймак

Сексизм та обʼєктивізація жінок залишаються проблемами в українській армії. Поки в модерних підрозділах українки займають штурмові посади та виконують бойові завдання, в інших — ще на стадії рекрутингу зіштовхуються з булінгом та домаганнями.

Журналістка Новини.LIVE Анна Сірик поспілкувалась з очільницею Руху VETERANKA Катериною Приймак та дізналась, що болить українським захисницям.

"Жінка проходить важкий шлях до посади, а чоловіку достатньо бути тверезим"

Катерина Приймак — пройшла фронт з 2014 року як доброволиця "Госпітальєрів". Рятувала поранених у найгарячіших точках: Піски, шахта Бутівка та  у 2022 на Херсонщині. З перших днів повномасштабної війни очолила волонтерський штаб руху VETERANKA, який передав допомоги на понад 140 млн грн для 107 підрозділів Сил Оборони України. Співзасновниця цеху з пошиття жіночої військової форми та дронарні. У 2023 році заснувала БФ VETERANKA для підтримки поранених і реабілітації ветеранок. Виступає на світових форумах, зокрема в штаб-квартирі ООН, представляючи роль жінок у військовому секторі.

У 2014-15 роках ми служили бойовою медикиною на Донецькому напрямку. Яким тоді було ставлення до жінки у війську?

У той час почав розвиватися добровольчий рух,  і туди доєднувалися жінки.  Втім, до 2018 року для них була закрита більшість посад у війську. 

Коли відбулося злиття добровольчого руху і офіційної армії,  жінки, які були штурмовичками, артилеристками, снайперками, вони в їхніх документах почали підписуватися швачка, операторка лазні, кухарка і так далі. 

Це була довга адвокаційна кампанія наша "Невидимий батальйон". Ми три роки боролися за це. У 2018 році відкрили 63 бойові посади,  які до цього просто були недоступні жінкам. Армія не була готова до зростання кількості жінок у війську. Їх фактично там ніби не було. Але насправді вони були і це велика несправедливість. 

Як змінилась ситуація після 2022 року? Коли ви знову повернулись в зону бойових дій, чи помітили ви зміни?

Залишається певна кількість проблем. Щоб жінці отримати бойову посаду, потрібно пройти важкий шлях і довести, що ти можеш. Водночас чоловіку, щоб бути бажаним кандидатом на службу, достатньо просто бути тверезим. Вмотивовані жінки мають весь час доводити, що вони можуть займати цю посаду. Вони зіштовхуються зі знеціненням, сумнівами, булінгом.

Був випадок в однієї нашої посестри. Її командир усіх по прізвищу називав, а їй казав лише — "ДЄВУШКА".

Водночас ми б хотіли, щоб у підрозділах була дружні, братерсько-сестринська атмосфера, де командир також турбується про людей. І такі підрозділи є.

Чи існують важелі тиску на командира, який вдається до гендерної дискримінації? Що може зробити захисниця, яка зіштовхується з неетичною поведінкою?

Ви знаєте, на жаль, в армії просто дуже багато "совка". У ньому — основна проблема. Це проблема і жінок, і чоловіків. Тобто ми говоримо там не про забезпечення,  не про якість і новизну туалетів, чи душових кабінок. Ні. Просто класно, коли в армії до людей ставляться як до людей.

У нас, на жаль, зараз в армії ніби два початки — "совкова гідра" і наша модерна армія, яка почала формуватися з 2014 року. Це постійна боротьба системи з тими, хто її хоче змінювати.

Зараз у випадку скраг на домагання чи дискримінаці захисниця може отримати помсту або покарання. У нас був подібний кейс. Одна захисниця була в окопах і не отримала належну медичну допомогу, її не виводили з позиціх, хоча почалась кровотеча по здоровʼю.

Ми звернулись в Офіс омбудсмана. Вони вирішили це питання і провили перевірку. Це добре вплинуло на весь підрозділ. Коли дівчина лежала в госпіталі, то до неї телефонував командар. Він вже отримав своє покарання і тепер цікавився станом підлеглої. Коли захисниця повернулась, то їй влаштували вирвані роки і ми шукали їй місце, щоб вона могла перевестися. Тобто переведення — це один зі способів, якими армія реагує на проблеми жінок.

Кілька тижнів тому президент України Володимир Зеленський підписав закон щодо протидії сексуальним домаганням та насильству в армії. Що конкретно зміниться і як механізм буде працювати по-новому?

У наших командирів часто так ієрархія побудована, що винен завжди солдат. Ми боримося з цим підходом ще тому, що незалежно від того,  хороша людина – твій командир, чи не очень хороша, система має працювати так, щоб мати запобіжники  і мати певний вектор, в якому розвивається поведінка.

Зараз можливо внесуть зміни в дисциплінарний статус і можна буде за дискримінацією подавати рапорт і звичним шляхом, як би через рапорти, щоб відповідального притягували.

Ми будемо активно долучатися, як представниці громадянського суспільства,  щоб допомагати армії ці механізми пропрацьовувати. Тобто зараз потрібно пропрацьовувати повністю імплементацію цього закону та узгоджувати норми.

Треба посилювати інститут гендерних радників у війську.  І взагалі це багатоетапна робота. Тобто я зараз, на жаль, не можу сказати точно, як це буде реалізовано, але ми будемо все робити для того, щоб це було реалізовано і воно дійсно працювало.

Нині є питання з сексуальними домаганнями, які дуже важко довести. Ну, вибачте, не усі можуть включити диктофон  і записати, як до них домагалися.  Важко знайти склад злочину, який був. Жінка не може покинути на свій розсуд військову частину і здати судмедекспертизу. Адже її можуть обʼявити дезертиркою. Ця продера ускладнена багатьма реалізаторами. Щоб уникнути подібних ситуацій має бути проведена багатокомпонентна робота: навчати особовий склад, змінити правила і вимоги до командирів. Згідно вимог НАТО командир забовʼязаний запобігати сексуальноу насильству.

З якими історіями до вас проходять наші захисниці? Чи гостро стоїть питання сексуальних домагань?

Я знаю учасницю нашого руху, яка у перший день свого перебування на БЗВП двічі стикнулася з сексуальними доманням. 

Перший раз стався, коли вона заповнювала анкету. Там потрібно було вказати додаткові навички і вона написала, що ходила на курси масажу. Потім її викликає командар. Він сидить у простині і говорить: "Зробиш мені масаж?" Вона, звичайно, злякалась і одразу втекла. Цього ж дня до неї намагався ще один військовий підкатити. Це був великий стрес.

Довести це важко. Побутує дмка, що краще ми не будемо говорити про проблеми, щоб не дискредитувати армію. Мовляв, росіяни почують, ніби у нас кожен другий гвалтівки. Ні, Зрілість інституції полягає в тому, як ти ставишся до вирішення цих проблем.  

Українська армія провела реформу і відшиває жіночу форму. Втім, більшість захисниць звертаються до благодійних фондів або купують за власний кошт. Чому так відбувається?

Літній костюм прийняли на забезпечення у 2023 році. Фактично захисниці отримали його ще за рік. Однак,  це сталося лише з літнім костюмом.  Зимовий нам досі обіцяють.

У нас форми відшивають величезні заводи, які контрактовані робити це для армії.  Єдине, що потрібно було зробити — це в стандарти забезпечення доєднати іншу розмірну сітку. Найменша жінка буде меншою, ніж найменший чоловік по статистиці. Жінки досі отримують зимову форму, як "батін бушлат". Або розмір по стандарту M, а в тебе груди М, а стегна S, і вона вже тобі не підходить.

Тому армії Ізраїлю і США працюють таким чином, що людина, коли збирається в армію, отримує ваучери на військторги, які акредитовані працювати з Міноборони. Потім приходять і на цю суму собі купляють ті речі, які їм найзручніші.

У 2014 році ми взагалі іноді більше на бомжів були схожі. Хтось там в кедах воював. У мене було пальто мультикам, довжиною як сукенька. Дуже добре памʼятаю, як волонтери нашій посестрі "Незламній" у 2016 році привезли взуття її розміру. Від керівництва прилетіло зауваження, що вона не в статутному взутті. А в неї не було можливості його мати бо там ніжка 36 розмір і таке взуття посто не видають.

Права жінок — це права людей, тому що ти не можеш побудувати казковий острів у морі бруду. Розумієте, це буде все одно острів в морі бруду.

Тому в армії потрібно змінювати підходи до системи, дивитися, оптимізовувати. І, звісно, одна з важливих частин – це прозорі, зрозумілі вимоги до посад.  І тоді ти не будеш доводити, що ти достоєн чи ні, тому що ти жінка, а якщо є чіткі вимоги, то ти гендер можеш брати за душу.

Якщо розглянути ваші слова кейсово. Які вимоги до жінок зараз?

Жінка може зіштовхнутись із сексизмом на кожному крокі. Коли вона йде в рекрутинговий центр, а їй якийсь сексист, якого вона зустріла, пропонує лише посаду кухарок.

Жінкам попередньо треба готуватися, тренуватися, щоб їх точно взяли на посаду. Водночас до чоловіка таких вимог немає. Якщо будуть обирати, кому дати підвищення, то 99,9%, що його отримає чоловік.

Коли партнери надавали можливість навчання закордоном для військових, то жінкам було дуже важко туди пробитися. Один із позитивних прикладаів — 47-ма бригада. Тепер у нас чимало крутих операторок Bradley. 

Зараз настає період, коли в українок зʼявилось більше можливостей. Адже чоловіки скоріше тікатимуть, аніж вмотивована жінка, яка все зважила і стала на захист країни. 

Зараз ми спостерігаємо, як українське суспільство адаптується до наших ветеранів.  За прогнозами, до завершення війни цей статус будуть мати 30% населення. Які зараз виклики переживають наші захисниці, які повернулись у тил?

Найбільша проблема — це та яма, в якій зараз наше суспільство. Коли велика частина людей, громадян України — просто кріпаки. А інші не роблять нічого, щоб змінити терміни служби, ротації.  Жінки і чоловіки, які служать — виснажені, їхнє здоровʼя виснажене, їхня психіка виснажена постійним перебуванням.

Ще одне питання — загальний рівень виховання, культури, памʼяті. Я згадую, як мій побратим розповідав наскільки його це роздратувало. Вони їхали прощальною процесією і ховали свого побратима, а якесь чмо його підрізає на дорозі з цієї колоною. Люди втратили багато років свого життя, здоровʼя, не бачили як росте їх дитина. А тепер повертаються і зіштовхуються з найгіршими проявами нашого суспільства. 

Як ми можемо подолати цю прірву?

Бути всі країною, яка воює. Не обовʼязково бути у війську — можна бути для війська. Що ми можемо робити? Ми можемо робити наші міста доступними і це буде для всіх перемога. Звісно, що потрібно підтримувати армію, потрібно йти і служити, готуватися до служби, адже тоді виникає питання у тому чи виживе наша країна. І нам потрібно припинити робити протиставлення "ми і вони". Це все — ми. Ми — українці. 

Нагадаємо, офіцерка Третього армійського корпусу Анастасія Римар пояснила, що мотивує жінок служити у війську. Вона переконана, що до захисту країни мають бути готові усі. Адже єдиний шлях нашого виживання — це мати сильну армію та цивільних, які здатні себе захистити у разі потреби.

Також головнокомандувач Олександр Сирський пояснив, як прагне реформувати військо. Вже сформували 16 корпусів, а тепер займаються переміщеням бригад, які мали особливу специфіку.