Гроші від ЄС та реформи: інтерв'ю з Оленою Шуляк

Децентралізація вважається однією з найуспішніших реформ в Україні, проте війна та виклики відбудови вимагають нових правил гри. Чому місцеве самоврядування та державні адміністрації досі дублюють функції одне одного? Як чітке розмежування повноважень допоможе громадам стати сильнішими? Та головне: від яких євроінтеграційних законів сьогодні буквально залежить фінансова стабільність держави, виплати зарплат лікарям і пенсій?

Про наступний етап децентралізації, жорсткі умови міжнародних партнерів і програми Ukraine Facility та усунення управлінського хаосу на місцях розповіла в ефірі Новини.LIVE голова Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк.

Олена Шуляк — інтерв'ю з головою Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування

Напередодні Верховна Рада зробила ще один крок у реформі децентралізації. Йдеться про виконання чергового маяка для Ukraine Facility. І, власне, повідомили ви, пані Олено, про те, що парламент підтримав за основу законопроєкт про чіткий розподіл повноважень між державою та громадами. За вашими словами, нинішня неузгодженість тримає розвиток громад і їх відновлення. І ось тут головне питання. Як правильно пояснити, що саме змінює цей закон? Навіщо він потрібен? Про який розподіл повноважень йдеться і чому зараз, фактично, цього не було і не є? 

— Перш за все, я хочу сказати, що на цьому тижні Верховна Рада буде ухвалювати низку законів, які стосуються нашого євроінтеграційного напряму і напряму, який стосується виконання зобов'язань перед Міжнародним валютним фондом. Майже всі законопроєкти, які в порядку денному, вони будуть приводити до того, що Україна буде отримувати додаткове фінансування. Якщо ми говоримо про план України і Ukraine Facility, що до 2027 року Україна від Європейського Союзу отримує 50 мільярдів євро.

Всі ці гроші направляються в більшій частині до українського бюджету, фінансуються різні видатки соціальні. В тому числі, частину цих грошей не дуже велику будуть отримувати безпосередньо громади на місця для того, щоб займатися питаннями відновлення. Але кожний такий транш, він направляється лише тоді, коли Верховна Рада ухвалює відповідні зобов'язання.

В нас накопичився певний борг за 2025 рік, є вже певні зобов'язання, які нам потрібно виконати в 2026 році. І можна сказати, що цей тиждень для Верховної Ради, він є таким євроінтеграційним, тому що не тільки законопроєкт про розмежування повноваження, але й була низка інших законопроєктів, які стосуються саме того, що Україна виконує свої зобов'язання і буде отримувати кошти до державного бюджету. Ми зараз розуміємо, наскільки Україні важливо отримувати ці кошти, тому що від цього залежить взагалі і розвиток нашої країни, і підтримання того балансу видатків, який нам потрібен, перш за все, для соціальних видатків.
Тому мені здається дуже добре, що Верховна Рада почала виконувати такі зобов'язання. Тепер повернемося до децентралізації. До речі, рівно 12 років тому, 1 квітня 2014 року, український уряд ухвалив концепцію реформування місцевого самоврядування, і буквально це був такий перший крок, який дав старт реформі децентралізації.

За 12 років в реформі децентралізації було зроблено дуже багато правильних речей, перш за все, саме на місцях були отримані відповідні повноваження, на місця перейшли гроші, перейшли інші ресурси, землі, будівлі тощо, але не зробили декілька дуже важливих речей, які стосувалися відповідальності і які стосувалися, наприклад, того ж самого розмежування повноважень між всіма рівнями публічного врядування. Про що це говорить? Це говорить про те, що в нас сьогодні є центральні органи виконавчої влади, в нас є органи місцевого самоврядування, в нас є місцеві державні адміністрації, в нас є виконкоми місцевих рад. Тобто, в нас є дуже багато різних рівней, це і національний, регіональний, той же самий районний рівень, місцевий рівень, і на кожному рівні в нас сьогодні немає такого чіткого розподілу, за які повноваження відповідає той чи інший безпосередньо рівень.

Звичайно, там є повноваження, наприклад, які стосуються безпеки оборони, звичайно, це стосується виключно держави, але є й там низка інших повноважень, які потрібно чітко розмежувати, і навіть питання не в тому, щоб просто їх розмежувати, але ще й надати відповідне фінансове забезпечення громадам. Тому що, наприклад, якщо держава делегує якесь повноваження виконувати на місцях і не дає на це грошей, а це повноваження різні, це повноваження в сфері охорони здоров'я, в сфері освіти, в сфері забезпечення того ж самого правопорядку, в сфері земельних відносин, в сфері тої ж самої охорони культурної спадщини, і чітко потрібно розуміти, хто за що відповідає, яке фінансове забезпечення, і, звичайно, мета дуже проста.

Наші громадяни, мешканці наших громад повинні отримувати якісні послуги. Якісні послуги ти можеш отримувати лише тоді, коли немає цього дублювання повноважень, коли кожен чітко розуміє, за що він відповідає. Коли на будь-якій території, неважливо, де знаходиться громада, ти будеш отримувати цю послугу.

Дуже важливе, як на мене, уточнення, наскільки ось ця проблема дублювання повноважень охопила багато інституцій, багато різних організацій, до яких звертаються люди.

Бо це така проблема, яку навіть підсвічують парламентарі. Як я розумію, ось цей законопроєкт, який навіть певні експерти називають повним тролингом, коли ми кажемо про створення координаційного штабу щодо питань координації координаційних штабів. Це якийсь абсурд, і проблема насправді роками формована. Наскільки, дійсно, цей ухвалений законопроєкт її може побороти, або це одна зі складових? 

— Це одна зі складових, це лише перший крок, це перший законопроєкт, тому що, бачите, він досить складний, 12 років до нього в рамках реформи децентралізації не підходили, тому що було досить складно. І зараз це перший крок, цим законопроєкт визначаються принципи розмежування, критерії розмежування, яким чином буде сам діяти механізм розмежування. Наступним кроком це буде ухвалення відповідного законодавства, коли береться чітке галузеве законодавство, і воно розподіляється між всіма рівнями влади.

Наприклад, береться вся сфера освіти, і хто за що відповідає в сфері освіти. Хто там за укриття, хто за навчальні програми, хто за забезпечення, щоб діти доїжджали до своїх шкіл з сільської місцевості тощо. Те ж саме в інших сферах, наприклад, та ж сама сфера надання соціальних послуг, вона є там досить складною.

І навіть якщо ми говоримо з забезпечення житлом ветеранів, в мене нещодавно була зустріч з ветеранською спілкою, і задавали дуже практичні питання, коли люди, начебто, є там законодавство, люди йдуть до своєї мерії, до свого муніципалітету, відповідний відділ. Їм кажуть принесіть от таку купу довідок. Ми там дивимося по законодавству, там ці довідки, вони не передбачені.

Але все одно тебе можуть направляти на декілька таких кіл пекла, я би сказала, для того, щоб ти збирав ці довідки, потім людина не розуміє. Їй треба йти чи до бюро технічної інвентаризації за довідкою, чи їй треба йти в відділ соціальних послуг, чи, можливо, взагалі звертатися до Міністерства ветеранів. Тому, незважаючи на те, що Міністерство ветеранів прописало там чіткі правила, є там діюче законодавство, але з-за того, що ці повноваження можуть вони дублюватися, перетинатися, інколи люди не отримують неякісну послугу, і це, звичайно, воно впливає і на добробут наших громадян, і взагалі на їх забезпечення в громадах.

Тому робимо перший крок, закладаємо принципи розмежування повноважень, потім наступний крок, коли буде галузеве розмежування повноважень, а потім, звичайно, потрібно вносити зміни до бюджетного кодексу для того, щоб розуміти чітко, де, які гроші, за яким рівнем закріплюються, для того, щоб органи місцевого самоврядування перш за все ті повноваження, які їм делегує держава, виконували якісно. 

Але за рахунок того, ви дуже чітко підмітили, що не буде дублювання повноважень, не буде повноважень заради повноважень, а давайте чесно, в нас таке буває інколи, це приведе до того, що буде ефективна структура, ефективна система, як будуть працювати всі рівні публічного врядування. Складний законопроєкт, в нас будуть ще дискусії, в нас дуже добре, що цей законопроєкт підтримали навіть опозиційні сили, в них були також свої зауваження, більшість в них була врахована, в нас були такі дискусії із Асоціацією міст України, із представниками Європейської Солідарності, але знайшли саме ту модель і той баланс, який на сьогодні буде всіх влаштовувати.

Але для того, щоб виконати індикатор, для того, щоб нам зарахували виконання Ukraine Facility, ще потрібно, це лише перше читання, до другого читання буде ще дуже багато роботи і буде, я так думаю, багато суперечок, тому що завжди, коли ми говоримо про децентралізацію, коли ми говоримо про фінансове забезпечення, все те, що торкається грошей, воно завжди викликає відповідні дискусії. Тому будемо шукати баланс, виконувати індикатор, надавати ресурсне забезпечення і не забуваємо, що головна мета децентралізації — це все ж таки, щоб люди на місцях жили краще і отримували якісні послуги. 

А чи є оптимістичні прогнози щодо того, скільки часу потрібно закласти, аби ця реформа була не просто ухвалена, аби вона запрацювала?

— Реформа децентралізації, вона працює, міжнародні партнери її визнають однієї з найуспішніших, українські експерти і самі українці дають їх досить високу оцінку, але ми ж всі живемо у своїх громадах, у своїх містах і розуміємо, що потрібно ще дуже багато зробити для того, щоб громадяни були ближчі до центру ухвалення рішень безпосередньо в наших громадах і щоб громадяни отримували кращі послуги, тому що освіта є питанням, охорона здоров'я є питанням, питання, які пов'язані з земельними ділянками, навіть питання, які пов'язані з поштовими адресами. Тобто ти можеш мати ще відповідний потенціал для того, щоб покращувати в кожному напрямку той чи інший аспект. 

Ви згадали про законопроєкт, які від нас все ж, напевно, не рекомендують ухвалити, а вимагають фактично ухвалити для продовження фінансування, і хочу нагадати, 1 квітня ми від Єврокомісії отримали, Верховна Рада України отримала список з 11 законів, що дозволять Україні отримувати фінансування. Усі законопроєкти належать до прострочених зобов'язань України за минулий рік. Пройшли експертизу, Єврокомісії готові до ухвалення у редакції, про яку відомо профільним комітетам Верховної Ради. Власне, там зазначається, що деякі з цих законів треба ухвалити якнайшвидше, щоб потенційна допомога не згоріла. Окрім того, кошти, які можуть виділити, не потребують одностайності ЄС, тому їх не можна заблокувати рішенням однієї країни. Це така відсилка до 90 мільярдів євро, які блокує Орбан, Угорщина, відповідно. Чи є з цих 11-ти пріоритетність вже от на зараз?

— В цьому переліку, який до Верховної Ради надіслала Марта Кос, включені всі законопроєкти, які повинні були ухвалені в 2025 році.
Частина з цих законопроєктів вже голосується Верховною Радою на цьому тижні. Частина з них є такою дуже технічною, я би сказала, частиною законопроєкт. Вони, наприклад, стосуються виконання українських зобов'язань в частині того ж самого промислового безвізу.

Для того, щоб українські товари, які виробляються в Україні, європейські товари, щоб вони мали однакові стандарти, щоб вони однаково переміщалися з країни в країну, щоб вони користувалися однаковими правилами, наприклад, там, де оцінюються, як працюють органи оцінки відповідності, як здійснюється нагляд за рухом таких товарів і за якістю таких товарів тощо. Ці законопроєкти приймаються, щобільше, ми ще плануємо розглянути дуже важливий законопроєкт, він стосується публічних закупівель. Ми просто беремо стандарти, які використовуються в Європейському Союзі, їх трансформуємо, імплементуємо під українські реалії, під українське законодавство і повинні ми ці речі ухвалити.

Якщо говорити про публічні закупівлі, зараз готовий вже цей законопроєкт до виходу до сесійної зали, ми навіть будемо намагатися сьогодні його проголосувати, але є питання, яке не подобається громадськості, є питання, яке обговорюють експерти. Коли ми говоримо про публічні закупівлі, в Європейському Союзі є такий параметр, як нецінова характеристика. На сьогодні в Україні виграються тендери ті, хто надають мінімальну ціну, але ми розуміємо, що не завжди мінімальна ціна може гарантувати належну якість.

І в Європейському Союзі дуже активно використовується оцей неціновий критерій, де прописуються вимоги і до досвіду, і до вже скільки там певних проєктів компанія виконала, чи були вони успішними, які фахівці там працюють, з яким там кадровим потенціалом тощо. І у нашої громадськості оцей неціновий критерій, він їх не покоїть, вони бояться. 

Це про об'єктивність оцінки в тому числі, але чого боїться громадськість? Громадськість говорить, що якщо буде неціновий критерій, це зможе дозволяти, наприклад, там завищувати ціну якось необґрунтовано. Тому зараз ми ведемо дискусії для того, щоб показати, як це працює в Європейському Союзі, які можуть бути запобіжники. І все ж таки ми точно не хочемо, щоб вигравали компанії, які там буквально вчора, наприклад, організувалися, дали найнижчу ціну, виграли тендер, держава заплатила ці гроші, компанія їх отримала і виконала неякісну роботу, дала неякісні послуги, чи взагалі там, можливо, десь пропала з цими грошима і буде з ними розбиратися правоохоронна система.

Але все це вимоги і стандарти Європейського Союзу, я розповідаю так довго, для того, щоб показати, чому саме не завжди Верховна Рада може ухвалити той чи інший індикатор, незважаючи на те, що ті ж самі публічні закупівлі стояли на 2025 рік. Ведеться постійна дискусія, ведуться постійні консультації, допомагають нам і європейські партнери, максимально широкі діалоги, публічні обговорення, всі комітети транслюють свої засідання, на Ютубі можна подивитися будь-яке засідання, для того, щоб сформувати свою точку зору, і я думаю, що це абсолютно нормально, коли в країнах демократії ведеться таке обговорення, шукається найкраще рішення, але інколи, бачите, це приводить до того, що за 2025 рік 11 індикаторів в нас не виконано. Зараз Верховна Рада надолужить невиконані зобов'язання.

Чи можемо говорити про те, що на невиконання повпливала ситуація останніх місяців 2025 року, коли ми бачили, подекуди, можливо, навіть і напівпусті зали нашого парламенту, коли народні обранці, хтось, каже, байкотував, хтось, каже, ігнорував, хтось, каже, просто займався іншими нагальними справами, ось так розподіляв свій ресурс, але, тим не менш, не було на засіданнях, не було відповідної кількості голосів, тому і не було проголосовано. Чи яка головна причина?

— Було декілька причин, чому так відбувалося. Всі, якщо ми говоримо, наприклад, про зобов'язання Міжнародного валютного фонду, то перемовини з МВФ веде український уряд.

І український уряд прийняв на цих перемовинах відповідні зобов'язання, які потім, ну, мовно сказати, доніс до Верховної Ради. Верховна Рада не приймала участь в таких перемовинах, і, звичайно, це абсолютно нормально, коли парламентарі сказали, дивіться, ми хотіли би також приймати участь в обговореннях і шукати найкраще рішення. Тому можна побачити, як сьогодні українські урядовці, вони зустрічаються з усіма представниками фракцій груп, не лише зі Слугою Народу, були вже зустрічі із Європейською Солідарністю, були зустрічі буквально вчора з депутатською групою Довіра, активно спілкуються і міністр фінансів, і прем'єр-міністр, і віцепрем'єр з Євроінтеграції.

Вони зустрічаються, доносять позицію, шукаються найкраще рішення. І, до речі, вчора Верховна Рада проголосувала закон, який є вимогою Міжнародного валютного фонду. Я нагадаю, що це вимога, яка призводить до того, що для України буде наданий відповідний транш від МВФ, це мільярди доларів.

І цей законопроєкт голосували всі депутатські фракції групи. Він стосувався того, що військовий збір буде складати 5% і він буде нараховуватись три роки після закінчення воєнного стану. Звичайно, зараз, коли воєнний стан також, домовилися і прописали це чітко в законі стосовно того, що саме ці гроші можна направляти виключно на потреби сил безпеки і оборони, буде створений відповідний спеціальний фонд, можна буде чітко відстежувати, скільки грошей надійшло.

До речі, за 2025 рік, якщо я не помиляюсь, військовий збір – це більше, ніж 160 мільярдів гривень. Це досить великі гроші. Тому, якщо їх чітко, прозоро контролювати і направляти виключно на те, щоб підсилювати українське військо, всі фракції групи дійшли до консенсусу і всі голосували за.
Сьогодні в нас також є декілька законопроєктів, які стосуються вимог МВФ. Я думаю, що один із них буде точно проголосований, по одному ще ведуться дискусії, подаються альтернативні законопроєкти, декілька разів збирається податковий комітет, приходять урядовці, але ведеться відповідна дискусія. Тому, коли уряд починає з парламентом дискутувати, професійно дискутувати, фахово дискутувати, дослухатися до пропозицій парламентарів, ви бачите, що такі законопроєкти голосуються.

А коли уряд виключає таку комунікацію, звичайно, ви будете бачити і пусті сесійні зали, особливо, коли приходять урядовці на сесію запитань і відповідей, тому що парламент таким чином показує те, що з парламентом потрібно рахуватися і шукати спільне рішення. 

Пані Олена, неодноразово в ЗМІ просочувалася така теза про певну конфронтацію позицій оцінок сприйняття між нашою законодавчою і виконавчою владою, між Кабміном і парламентом. І напередодні, хочу зазначити, Кирило Буданов, очільник Офісу Президента України, зустрічався з головами комітетів Верховної Ради України, де намагався донести і ціннісність повістити, і позицію, власне, чому важливо ухвалити вже зараз для продовження фінансування. Наскільки ця розмова була об'єктивною і ціннісною саме в цьому моменті? Наскільки вона повпливала на ті голосування, які відбулись вчора? 

— Я є керівником комітету, я також була присутня на цій зустрічі. Дуже фахова розмова стосовно того, які законопроєкти потрібно ухвалити, які є проблеми і де ми можемо один одного підсилити. Якщо потрібно десь більше дати експертизу, з ким саме, з якою фракцією чи з групою потрібно поговорити, яку інформацію надати, що, можливо, потрібно від урядовців для того, щоб було прийнято позитивне рішення.

Ми пройшли по всім законопроєктам, умовно їх розклали на декілька кошиків. Зелені законопроєкти, які мають підтримку всіх, як, наприклад, закон про військовий збір, жовті законопроєкти, дискусійні, де потрібно ще, можливо, знайти додаткові аргументи, де, можливо, там подати якусь більшу експертизу або внести відповідну правку, наприклад, в цей закон про розмежування повноважень. Я двічі проводила комітет, я прибирала одну дискусійну норму, яка, наприклад, без якої європейська солідарність не голосувала.

Вони були дискусії, ми провели комітет, ми запросили міністерства, ми запросили Асоціацію міст України, Всеукраїнську асоціацію громад, тощо, знайшли рішення, і після того там було проголосовано. Такі законопроекти, вони в такій жовтій зоні знаходяться, в дискусійній, де можна знайти рішення. В червоній зоні поки що, я думаю, це цілком справедливо, це підвищення податків для ФОПів.

Ми також говорили в цій студії, і керівники комітетів також пояснювали і казали, що це неможливо, ми тут не бачимо, ми ніколи не зберемо голоси, тому що це буде там торкатися великої кількості людей. Тому будь-які зустрічі, які направлені на те, щоб об'єднатися і знайти найкраще рішення, вони завжди позитивно впливають, і ми бачимо результати на табло в тому числі. До речі, ця зустріч була якраз напередодні, вона була в понеділок, напередодні голосування за важливі закони МВФ і Ukraine Facility.

Чи можемо оцінити загалом роль Кирила Буданова в процесі комунікації? Неодноразово теж зустрічала, про що каже і Філатов, мер Дніпра, перше, що згадала насправді, він достатньо високо оцінив комунікацію з чинним керівником Офісу Президента Кирила Буданова. Він каже про те, що з його приходом комунікація стала більш прозорою, більш чіткою, і процеси, які, здавалося, в якійсь мертвій точці могли знаходитися, зараз завирушились. Чи є в вас подібне?

— Я не можу давати таку оцінку, тому що в парламенту комунікація з Офісом Президента вона є дуже такою обмеженою. Ми говоримо про законопроєкти, які потрібно ухвалювати, які потрапляють до порядку денного тощо, там з інших питань ми не комунікуємо, тому, мабуть, у мера Дніпра Філатова є більше точок для обговорень. 

Поговорімо про інвестиції. І, власне, Україна вже зараз пропонує міжнародному бізнесу можливості для цих інвестицій у відновлення розвиток економіки. Про це заявив заступник міністра економіки Тарас Висоцький, адже масштаб відбудов величезний, потреби перевищують 580 млрд доларів і це формує великий ринок для інвесторів. Чи можемо ми зараз говорити про те, що міжнародний бізнес з кожним роком, можливо, з кожним місяцем більше знаходить можливостей щодо своїх інвестицій саме в Україні в контексті того, як зараз розвиваються і бойові дії, наскільки подекуди на деяких відтинках фронту нестабільна ситуація, бо росіяни сильно тиснуть. Ну, і війна на Байському Сході свої корективи теж вносить. А ми, здається, тими технологіями, досвідом, технікою безпосередньо, можемо все ж там допомагати, чим, власне, маємо такий собі козир в рукаві, напевно. 

— Звичайна безпекова ситуація, вона не лише для міжнародного бізнесу і для українського бізнесу, вона буде залишатися номер один, тому що кожний бізнес, який український, який приймає рішення працювати в Україні, інвестувати, розвиватися, він повинен розуміти, які є інструменти від держави. В тому числі, наприклад, я зараз говорю про інструмент, який стосується фінансування воєнних ризиків, страхування воєнних ризиків, наскільки він буде дієвим, щоб люди розуміли, навіть якщо відбудеться щось погане, буде зруйноване чи виробництво, чи ті кошти, які були інвестовані, вони просто пропадуть, щоб люди розуміли, яким чином вони будуть відновлюватись.

Міжнародні компанії, вони зараз розуміють, усіх є звіти, всі бачать 588 мільярдів на відновлення України, це щонайменше 588 мільярдів, це Світовий банк давав оцінку на 31 грудня 25-го року. 

А яка українська оцінка?

— А це українська оцінка в тому числі, тому що Світовий банк працює з українським урядом і використовується методологія Світового банку, вони активно долучені, вони там верифікують певні цифри, без українського уряду цього зробити неможливо.

Мені здається, і, звичайно, беруться дані українських реєстрів, наприклад, працює той же самий реєстр пошкодженого і знищеного майна, який наповнюють і громади, і представники регіональної влади, і представники будь-яких державних комунальних підприємств, тому спираються вже на ці дані, які на сьогодні є, плюс там роблять відповідні експертні оцінки, замірювання, тому що все одно там є втрати на тимчасово окупованих територіях.

Але на сьогодні 588 мільярдів, це не остаточна цифра, ми пам'ятаємо січень, лютий, які були обстріли, яке було руйнування енергетичної системи чергове. Тому міжнародний бізнес, він дивиться на ці можливості, вони бачать, які сектори найбільше пошкоджені, де найбільше буде проблем для того, щоб їх швидко відновлювати. Звичайно, це енергетика, це транспортна інфраструктура, житловий сектор, це такий ТОП-3, над якими сьогодні потрібно працювати.

Що повинна зробити держава? Мені здається, з безпекою зрозуміло, там є певні речі, на які ми там не можемо повпливати, але надати механізми страхування воєнних ризиків, точно держава може це дати. Що друге ми повинні робити, це надати всім інвесторам і міжнародним, в тому числі, такі прозорі, зрозумілі правила без бюрократії, без корупції, без якихось шкідливих процедур. Коли міжнародний інвестор заходить, він розуміє, що я йду за цими правилами, в мене є там дорожня карта, як я відкриваю бізнес, як я там будуюся, яким чином мене держава може підтримати в цей період. І коли такі правила регуляторні, перш за все, вони зрозумілі, у бізнесу, звичайно, більше шансів і більше бажання заходити до такої країни.

Ми, до речі, для стимулювання бізнесу зробили декілька важливих речей. У нас той бізнес, який інвестує в Україну значні кошти від 20 мільйонів євро, він буде, він має можливість отримувати відповідні пільги зарахування певних податків і відповідні спрощення і процедури, які стосуються підключення до інженерних мереж.

У нас працює низка на сьогодні вже індустріальних парків, більше ніж 150 по всій Україні. Вони також мають відповідні преференції. Це всі ті можливості, які на сьогодні може розвивати також, розглядати для себе міжнародний бізнес в тому числі.

А є ті, хто готові заходити в Україну з інвестиціями понад 20 мільйонів євро? Як я, розумію, йдеться про приватні?

Заходять. Ми говоримо зараз про приватні. Наприклад, ми також, мені здається, в цій студії говорили про те, що Україна з її обсягами відновлення і пошкодженнями, в нас немає жодного заводу, який би виробляв скло для склопакетів.

І досить довго, ще з 2014 року, тому що останній завод український, він працював у Лисичанську, потім він був там розбомблений і, звичайно, вже там закритий. І на території України не було жодного такого заводу, який б міг задовільняти потреби. В нас все скло імпортувалося з різних країн, з Польщі досить великі обсяги, але в Україні не було такого виробництва.

Звичайно, є там свої нюанси, потрібно, щоб це виробництво було прив'язано до відповідної сировинної бази, але вже станом на сьогодні, вже є там перші інвестиції, перші кроки, коли такий завод буде в Україні будуватися. Звичайно, це з українськими партнерами, але все одно це не лише українські гроші, це гроші ще і західних партнерів в тому числі. Це, мені здається, досить непогані ознаки того, що потрібно інвестувати саме в ті галузі, де ще ніхто не працює, і буде великий попит, великий потенціал.

До речі, якщо говорити про українські будівельні матеріали, то є там добра новина, більше ніж 90% всієї потреби в будівельних матеріалах Україна може забезпечувати самостійно. І це дуже добре, тому що в Україні будуть працювати підприємства, в Україні будуть створюватись робочі місця, сплачуватись податки, і нам не потрібно буде стимулювати економіки умовно європейських країн, а ми будемо стимулювати свою економіку. Тому побудували завод по виробництву скла, всі додаткові блага залишаються безпосередньо вже в Україні. Тому тим паче потрібно, щоб саме в Україні, на території нашої країни, такі виробництва відкривалися. 

Дозвольте уточнити до Ваших слів щодо галузей у відбудові, де найбільше зараз інвесторів вже готові долучитися зі своїми інвестиціями, і які галузі навпаки поза зону їхнього інтересу з огляду на певні фактори? 

— Я думаю, що є декілька галузей, які на сьогодні цікаві інвесторам, і ми бачимо там певну зацікавленість. Ну, перш за все, це всі галузі, які пов'язані з критичними мінералами.

Про це і говорять там відповідні заяви, відповідна робота, яка ведеться урядом. І я думаю, в цьому напрямку тут буде багато цікавих пропозицій саме для спільної роботи із західними інвестиціями, для того, щоб Україна розбудовувала саме себе в питаннях надрокористування. Тарас Висоцький бачить потенціал в аграрній сфері.

Україна, до речі,країна, з великим аграрним потенціалом, у нас є можливості не просто експортувати свою продукцію, а створювати переробні потужності саме на території України. І тут, до речі, Міністерство економіки, воно стимулює саме переробні підприємства. Наприклад, та ж сама відома програма 5-7-9, вона охоплює всі переробні підприємства в аграрній галузі, в тому числі для того, щоб такі виробництва працювали безпосередньо тут.

Я впевнена, що будівельна галузь, вона буде розвиватися, коли буде таке активне відновлення. Ну, і наша зараз галузь, де ми, точно, лідери, можемо не соромитися з цього, це наша галузь, яка пов'язана з оборонним комплексом.

І на сьогодні і інновації, і технології, і ті можливості, які використовують українські інженери, коли з невеликих ресурсів можна виробляти дуже дієву, скажімо так, зброю, вона на сьогодні ця галузь буде також максимально цікавою для європейців в тому числі і для того, щоб така галузь розвивалася тут, в Україні. До речі, в Європейському Союзі більше, ніж один трильйон євро виділяється саме на сектор безпеки для того, щоб стимулювати розвиток саме в оборонній індустрії.

І наші українські підприємства вже дивляться на те, щоб відкривати спільні підприємства в країнах Європейського Союзу. І тут є також зацікавленість.

Також ексклюзивно для Новини.LIVE про розвиток сфери охорони здоров'я під час війни розповів директор Державного експертного центру МОЗ України Едем Адаманов. Він пояснив, що змінилося з правилами постачання ліків в Україну та що буде з цінами на препарати далі.

Раніше голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев розповідав ексклюзивно в інтерв'ю Новини.LIVE про труднощі перед парламентом у питаннях щодо податків та роботою з МВФ.