Кількість українців неухильно скорочується, – Лібанова

Кількість українців невпинно скорочується, а мільйони українських біженців не повернуться до України — про це на міжнародному форумі "Україна Завтра" сказала директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова.

Новини.LIVE приводять основні тези виступу 

Україну очікує неминуча депопуляція

З демографією у нас все погано і у будь-якому варіанті розвитку подій очікує неминуча депопуляція. Вихід лише один – поліпшувати якість людського капіталу. Тобто брати не кількістю, а якістю. Що це означає? Люди мають жити довше, при чому не животіти, а жити у працездатному, економічному та здоровому стані. Друге, люди мають бути освіченими. Маємо готувати інженерів, технарів, будівельників. Тобто тих, хто зможе розвинути українську економіку після війни.

Третє, маємо зрозуміти, що всі 35 років суспільство в Україні було значно сильнішим за державу. Потенціал громадянського суспільства не те, що не вичерпаний, та він ще не виміряний. Маємо долучити людей, лідерів громадської думки, громадських лідерів. Коротше кажучи, долучити до вкрай важкої роботи пояснення тих речей, без яких Україна не існуватиме. Це і буде та суспільна єдність, яку агресор намагається зруйнувати більше всього. Цьому потрібно завадити.

Як повернути мільйони українців додому

Якщо збережемо суспільну єдність — тільки тоді зможемо думати про повернення бодай третини наших воєнних мігрантів. Ясна річ, що ні про які 50-60% зараз вже не може бути й мови. Хоча у 22-му році, коли на фронті обставини складалися так, що люди повірили в швидку перемогу, то шанси на це були. На сьогодні такого немає.

Тих, кого не зможемо повернути, — маємо перетворити на лобістів української держави та українських інтересів. Як це робить Ізраїль, продовжує робити Польща і як це фантастично робить Вірменія. Вони не працюють з усіма країнами, вони працюють з тією країною, де найбільше знаходиться етнічних вірменів.

Маємо змінювати ставлення українців до української національної ідеї. Її почали намагатися сформувати ще на початку незалежності, воно погано виходило, а в останні часи це вже набуло такого характеру як комунізм. Для цього наша національна ідея має бути не просто сформульована, вона має поселитись в умах і серцях українців.

Ми не зможемо платити таку зарплату, яку нашим українцям платять у Німеччині, а їх там понад один мільйон. І таку якість життя як там чи у Італії ми теж не зможемо забезпечити їм тут. Тому маємо використати інші козирі, які у нас є — і це величезний козир патріотизму.

Про повернення чоловіків

Ніколи не втомлююсь повторювати, що у перші два тижні після початку повномасштабної агресії до України повернулося 200 тисяч чоловіків. Повернулися, знаючи про підписаний указ президента і про те, що назад вони поїхати вже не зможуть. 200 тисяч осіб, погодьтеся, це багато, і з цим потрібно рахуватися.

Тобто, маємо плекати наше громадянське суспільство і намагатися забезпечити належний діалог поміж ним і державою.

Також не маємо забувати того, що Україна — унітарна держава, але після війни ми отримаємо декілька різних кластерів з абсолютно різними умовами економічного і демографічного розвитку. Не буде однакової ситуації, скажімо, на Закарпатті чи Буковині, і рівно такої ситуації не буде на Луганщині чи на Сумщині. Різна геополітична ситуація, безпекова і вона залишиться такою на довгі-довгі роки.

Географічно ми нікуди від цього не подінемося і, на жаль, наш сусід від нас теж. Тому маємо думати, як плекати та розвивати людський капітал в територіальному сенсі, яку ступінь влади надавати місцевим громадам.

Від кого походять українці

Дуже багато сперечань, від кого ми походимо. Абсолютно переконана, ми походимо, ну, ясно, що не з Української Радянської Соціалістичної Республіки, і не з Галіційської частини Угорщини, так само як і не з частини Російської імперії. Більше того, я думаю, що ми походимо навіть не з Київської Росії.

Український національний характер викований в Запорізькій Січі і ми походимо саме звідти. Саме тому наші суспільні відносини, сила громадянського суспільства та гендерні проблеми мають інший характер, ніж у європейських країнах. Маємо використовувати їхній досвід, але ми не можемо просто копіювати їх. Так не вийде. Ми інші. І не тільки тому, що війна сьогодні. Ми інші, у нас інша історія і абсолютно інша траєкторія розвитку.

Я нещодавно аналізувала, які держави пройшли такий же шлях розвитку, як Україна і не знайшла аналогів. Це не говорить про те, що ми унікальні, але ми відмінні від багатьох інших країн. І якщо говорити про те, що б я починала, я починала з посилення інституцій. Інституційний розвиток має знайти своє відзеркалення.

Про штучний інтелект

Якщо штучний інтелект набере великого розвитку, яких спеціалістів маємо тоді готувати? Якщо Україна може стати осередком військово-промислового комплексу, кого ми маємо готувати? А якщо не стане, то кого маємо готувати у такому випадку? Тобто маємо думати над потребами економіки, принаймні за основними професіями, на довгострокову перспективу. Яку систему освіти будувати, яку охорону здоровʼя? В Україні немає тенденцій дотримання стандартів здорового способу життя. Вони просто відсутні, а без цього ж нікуди. І тут потрібно шукати економічні важелі, які стимулюватимуть людей вести здоровий спосіб життя.

Нагадаємо, за словами міністра з відновлення, інфраструктури та транспорту України Миколи Калашника, через тривалі повітряні тривоги у Києві та області готують зміни до комендантської години.

Очільник ОПУ Кирило Буданов прокоментував ідею жіночої мобілізації. За його словами, за нинішніх умов вона виглядає досить дивною.