Біль "Сюргюнліку" — день пам'яті жертв депортації кримських татар

Щороку 18 травня Україна та світ схиляють голови, вшановуючи пам'ять жертв однієї з найтрагічніших сторінок в історії ХХ століття — масовій депортації кримськотатарського народу. Цей злочин, спланований та здійснений радянським тоталітарним режимом у 1944 році, був офіційно визнаний Україною актом геноциду.

Про подробиці цієї трагедії нагадують Новини.LIVE.

Передумови трагедії

Кримські татари — корінний народ Криму, історія якого налічує століття. Після встановлення радянської влади на півострові, кримськотатарський народ, як і багато інших, зазнав репресій, колективізації та русифікації. Однак, з початком Другої світової війни та подальшою окупацією Криму нацистською Німеччиною, сталінський режим знайшов цинічний привід для остаточного "вирішення кримськотатарського питання".

"Сюргюнлік" — Вигнання

Вранці 18 травня 1944 року розпочалася каральна операція НКВС під кодовою назвою "Сюргюнлік" (з кримськотатарської — "вигнання"). За наказом Сталіна, весь кримськотатарський народ — від немовлят до людей похилого віку — був безпідставно звинувачений у колабораціонізмі з нацистами та підлягав примусовому виселенню з рідної землі.

Протягом трьох днів близько 200 тисяч кримських татар були зігнані зі своїх домівок, їм давали лічені хвилини на збори. Людей завантажували у товарні вагони, призначені для перевезення худоби, та відправляли у віддалені райони Центральної Азії (переважно Узбекистан), Уралу та Сибіру.

Дорога тривала тижнями, в нелюдських умовах, без належного харчування, води та медичної допомоги. За різними оцінками, майже половина (до 46%) депортованих загинула в дорозі або в перші роки вигнання від голоду, хвороб та виснаження.

Боротьба за повернення

Депортація стала не лише фізичним знищенням значної частини народу, але й спробою стерти його історичну пам'ять, культуру та ідентичність. На батьківщині кримських татар знищувалися їхні пам'ятки, перейменовувалися населені пункти, а їхні будинки заселялися переселенцями з інших регіонів СРСР, в основному з Росії.

Попри жорстокі умови та заборони, кримськотатарський народ не змирився зі своєю долею. Розпочався тривалий, мужній та виключно мирний національний рух за повернення на Батьківщину та відновлення своїх прав. Лише наприкінці 1980-х років, під тиском національного руху та змін у СРСР, кримські татари почали масово повертатися до Криму.

Сучасний вимір трагедії

Історія, на жаль, має властивість повторюватися. Після окупації Криму Російською Федерацією у 2014 році, кримськотатарський народ знову зазнає утисків та переслідувань на своїй рідній землі. Репресії, обшуки, арешти, заборона Меджлісу кримськотатарського народу, тиск на незалежні ЗМІ та активістів — все це стало новою реальністю для тих, хто пам'ятає жахи "Сюргюнліку".

Пам'ять і солідарність

12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію кримськотатарського народу 1944 року геноцидом. Цей день — це не лише вшанування пам'яті невинних жертв, але й нагадування про важливість боротьби за справедливість, права людини та територіальну цілісність.

Сьогодні, коли Україна бореться за свою свободу та незалежність, солідарність з кримськотатарським народом є особливо важливою. Наш спільний обов'язок — пам'ятати трагедію 1944 року, підтримувати кримських татар у їхньому прагненні до вільного життя на своїй землі та домагатися повної деокупації Криму.

Біль "Сюргюнліку" досі живий у серцях кримськотатарського народу та всіх українців. Ми пам'ятаємо. Ми не забудемо. Qırımtatarlar — hatırlaymız.