Закінчення війни та інвестиції у Миколаївщину, — інтервʼю з Кімом

Яким 2025 рік був для Миколаївщини та чи буде мир наступного року — інтервʼю Новини.LIVE розповів Віталій Кім, голова Миколаївської ОВА.

Яким 2025 рік був для Миколаївщини?

— Монотонний, але кращий, ніж могло би бути. Обстріли хоч і були, але жертв і поранених менше. Рік відновлення критичної інфраструктури, умов та безпеки для навчання, покращення оздоровчого комплексу, створення Асоціації прифронтових міст та громад. Загалом рік монотонної і кропіткої роботи.

Яка ситуація із обстрілами на Миколаївщині, адже окрім звичних вже шахедів та ракет, до вас також долітають нові ударні дрони "молнії" на старлінках.

— На півдні по-різному. Ситуація у Миколаєві, Одесі, Херсоні та Запоріжжі відрізняється поміж собою. Бо у нас різні загрози та різна результативність.

Що стосується Миколаївщини, то ворог значно збільшив обсяг обстрілів, зʼявилися нові види озброєння такі, як дрони молнія, які дістають до Миколаєва. Тому ми теж змінюємо тактику і постійно навчаємось, удосконалюємо наше ППО, щоби наші мешканці могли спокійно жити і працювати.

Як кажуть в Одесі – "ми загрози приймаємо". Засоби протидії є, в першу чергу це РЕБ. Також ми збільшуємо кількість перехоплювачів і опрацюємо шляхи протидії цим новим засобам.

Ворог загалом збільшив кількість атак по українському півдню, складна ситуація на Одещині. Чи позначається вона на Миколаївщині, зокрема?

— Ми хоч і в єдиній системі, але Миколаївщина не залежить від критичної інфраструктури Одещини. До того ж у нас є напрацювання минулих років, які ми втілювали у життя з точки зору енергонезалежності. Я розраховував, що можливо будуть важкі обстріли і часи. Тому ми готувались до цієї ситуації багато років і багато чого встигли зробити.

Ми незалежні і навіть маємо змогу допомагати Херсонщині.

Яка ситуація зі світлом на Миколаївщині?

— У нас як у всіх діють графіки відключення світла по одній-півтора черг. Відновлюємо пошкоджене, бо на жаль, у нас теж не без влучань. Також нам потрібно поновити резерви, щоби швидко відновлюватись при нових ударах. А от вода та газ у нас поки що безперебійно.

Як вирішуєте проблеми ветеранів та звільнених із російського полону?

— Це окремий напрямок, який ми підсилюємо. Долучили до нього ще громадські організації, у мене два радники, які окремо займаються ветеранськими проблемами. Загалом намагаємось створити соціум, де ветеранам буде комфортно жити та розвиватися.

Впроваджуємо цифровий рівень, щоби покращити комунікацію і потроху відходити від людського фактору. Тому все більше і більше послуг наші ветерани отримують у цифрі. Тобто без залучення людини і якщо чесно, це покращує якість і більш ефективно дозволяє ветерану розібратися у запиті.

І зважаючи, що до повномасштабки у нас був найбільший контингент військових і у нас окремі стосунки із військовими у регіоні, для нас важливо, аби були комфортні умови у ветеранів та у їх сімей.

Як долаєте виклики із медициною на Миколаївщині?

— Ми закінчили переговорний процес із містом щодо створення єдиної госпітальної мережі. Зокрема, 3-й пологовий передають в обласну власність, щоби система працювала централізовано.

Що стосується обласних проблем, то в першу чергу це проблеми кадрові. Є багато талановитих лікарів, які попри все працюють в регіоні з підвищеним навантаженням та ризиком. Самі прифронтові, завдяки МОЗ отримали підсилений військовий пакет. Знаю, що у бюджеті закладено підвищення зарплатні медикам. Вирішити проблеми також допомагає Асоціація прифронтових регіонів, бо воно все систематизувалось і подається як загальна проблематика. Результати є.

Для мене особисто важливо, щоби медики були забезпечені житлом і мали вищу зарплату за ризики роботи у прифронтових регіонах. І стосовно медицини це питання буде основним на 26 рік.

На скільки саме медикам можуть підвищити зарплати?

— 40 тисяч – лікарі і вниз по сітці. Але в принципі це зроблено і вже закладено у бюджет. Я вважаю, що всім потроху потрібно піднімати зарплату, бо в умовах війни це необхідність.

Щодо житла для медиків. Загалом у мене ідея, аби держава будувала житло для військових, медиків та вчителів. Є ринкова вартість житла, яку будують забудовники, а є собівартість житла, яка може відрізнятися. І якщо прибрати звідти корупційну складову, земельну – можна досягнути більшої кількості. У нас такий досвід є і так можна будувати.

Проте наразі у нас є досвід із міжнародними партнерами по модульному житлу, яке встановлюють у громадах для зокрема, ВПО. Але окрім ВПО, громади також надають це житло медикам, поліцейським, освітянам, щоби залучити їх у свої громади. Їх здається є 26 і ці будиночки користуються попитом. Всі громади попросили збільшити фінансування цієї програми і наші партнери вже погодились.

Як обстріли регіону впливають на бізнес на Миколаївщині та на притік інвестицій?

— Погано впливають, хоч їх у нас стало менше. Але за 25 рік у 940 підприємств змінили свою реєстрацію на миколаївську. Також через залучені міжнародні програми вдалося збільшити кількість робочих місць на 4,7%. В принципі це перший такий показник за багато років, адже загалом це 11 тисяч нових робочих місць. Це антикризові програми, які мають тимчасовий характер і я сподіваюсь, що ми цей тренд будемо продовжувати, щоби надалі створювати робочі місця.

Тому я не можу жалітися, що у нас не вийшло. Вийшло. Але це має тимчасовий характер, а я хочу, щоби це було на тимчасовій основі.

Вперше на відміну від попередніх років у нас закладена допомога бізнесу в бюджет Миколаївщини на стадії проектування. Є дві програми, плануємо ще дві. Окрім того прийняли програму індустріальних парків, що дуже важливо. Я ставлю на них, бо лише так можливо швидко відновити економіку, зважаючи на досвід інших країн. Так, це довго, років 20, але це фундамент і його потрібно закласти, щоби мати таку можливість. Така обласна програма вже прийнята, тому індустріальні парки у нас будуть розвиватися.

І це одна із цілей на 2026 рік?

— Вже у 26-му хочу перші результати і сподіваюсь, коли буде мир і зупинка війна, я розповім про ці плани.

Як Асоціація прифронтових міст та громад допомогла Миколаївщині у підтримці та розвитку?

— До Асоціації увійшло дуже багато міст. Ми набудували горизонтальну комунікацію між громадами та керівниками різного рівня. У різних громадах реалізовано багато якісних проектів і інші громади про це просто не знають. Тому простіше простого обмінятися досвідом всередині нашої країни та областей.

Є ще вертикальний рівень, коли ми піднімаємо питання областей, які систематизовані і виведені на рівень Кабміну та ОП. І ці пропозиції сприймаються по-іншому, бо мають систематизований характер та інструментарій, які можуть давати результат. Далі воно може трансформуватися у законодавчі бази. Багато чого було зроблено і вдалося повернутися на рівень не прифронтових.

Це стосується кредитування, банківської сфери, воєнних ризиків – багато чого вдалося підрівняти. Проте через більшу кількість обстрілів у нас ризики залишилися. І ми зараз працюємо, щоби у прифронтових були переваги та преференції для бізнесу. 

Що думаєте про мирні домовленості, які наразі тривають у досить активному режимі?

— Роль нашого Президента щодо перемовин на найвищому рівні. Просто колосальна. Але чесно скажу, що боюся, аби це не було Мюнхеном-2. Проте розумію, що потрібно це робити. Думаю, що повоєнне відновлення буде із врахуванням історії. І те, що наразі відбувається мирний трек – іншого виходу немає. Найважливіше отримати вигідні умови для України, хоча хотілося б справедливих.

Ворог продовжує накопичувати сили, погрожувати нам і Балтиці, але я дуже сподіваюсь на цей мирний трек і хочу працювати у мирній Україні.

Окрім миру в Україні говорять про вибори та референдум. Чи готується Миколаївщина до цього процесу?

— Не готуюсь просто тому, що не було такої команди. Але нема нічого неможливого на Миколаївщині, можемо все організувати. Це питання другорядне. Перше – це все-таки мир, а вже далі – все інше. Будемо орієнтуватися на законодавчу базу, яка буде прийнята. Якщо потрібно буде виконати базові умови, то за місяць-два можна буде забезпечити право реалізувати свій голос кожному мешканцю Миколаївщини. В тому числі і ВПО. Вони обовʼязково мають голосувати.

Але все-таки сподіваєтесь на мир наступного року?

— Чесно, сподіваюся. Люди гинуть, через втому у людей починає падати якість роботи. Сто відсотків нашим військовим потрібно відпочити, перевести подих, зібратися до купи і зробити висновки. Всі мріють про мир.

На вашу думку, Росія теж налаштована на закінчення війни?

— Це питання до інших фахівців, але можу сказати свою точку зору. Наші Сили Оборони боляче бʼють по економіці РФ, хоч у них був певний запас міцності. Все вимірюється темпами зростання ВВП. У них все-таки йде гальмування економіки і це процеси, які будуть мати наслідки ще на довгі роки вперед. І враховуючи, що у нас є допомога наших західних партнерів, то у нас немає такого колапсу, який може бути в Росії через темпи зниження розвитку економіки.

Я вважаю, що їм дуже погано, проте вони роблять обличчя, що у них все добре і ще й намагаються торгуватися.

Але їм теж потрібна зупинка.