Як живе Харків під час війни, — інтерв'ю Терехова

Як Харків, який лише за 30 кілометрів від війни, готується до наступної зими та чи продовжить місто безкоштовний проїзд для містян — в інтерв’ю Новини.LIVE розповів мер Харкова Ігор Терехов.

Україна пережила найскладнішу зиму, багато міст було на межі колапсу. Як Харків справився з цим викликом і як готується до наступної зими?

— Дійсно ми пережили дуже важку зиму і дуже важкий опалювальний сезон. Це був виклик і перемога, бо ми витримали все навантаження. Ворог бив по критичній інфраструктурі, по генерації і загалом робив все можливе, щоб місто замерзло, щоб у харків’ян не було води, світла і тепла.
Але ми витримали, і це перемога.

Дійсно, ми вже почали готуватися до наступного опалювального сезону, бо
це буде дуже великий виклик і для Харкова, і для всієї країни. 

Очевидно, що наступна зима, якщо вона буде проходити під час війни, буде ще складнішою, тому що ворог вибив чималу кількість інфраструктури і битиме ще сильніше, бо нарощує ударні спроможності. 

— У нас є певний план дій і ми чудово розуміємо, як будемо проходити наступну зиму. Роботи вже розпочалася і триватимуть до початку опалювального сезону. Подробиці розкривати не буду зі зрозумілих причин. Головне – це енергетичний острів, децентралізація опалення та водопостачання.

І я дуже вдячний всім нашим працівникам, енергетикам, тепловикам, водяникам і взагалі всім, хто на сьогодні працює у комунальному господарстві Харкова та в Україні, бо це героїзм. Ці люди роблять неймовірні речі, ризикуючи своїм життям.

Як ви взагалі втримали ситуацію в Харкові, місто, що за 30 км від війни? Бо, наприклад, Київ був на межі колапсу. 

— Тільки по одній тепловій генерації ворог прицільно вдарив більш як 50 разів лише за одну зиму. Було влучання по ТЕЦ-5, через що вона зупинилася і ми були вимушені злити систему опалення для 853 житлових будинків, бо на дворі було мінус 25 морозу. 

Ми разом були у кожному підвальному приміщенні, це був дуже складний процес, але я вдячний всім нашим харків'янам, які пройшли цей опалювальний сезон і нікуди не поїхали.

Що далі? Будемо розбудовувати систему диференційованої системи генерації та диференційованого енергопостачання. Дуже важливо все встигнути зробити, щоб наш ворог не зміг уразити наші енергетичні об'єкти. 
Потрібно сконцентрувати зусилля місцевої та державної влади, а також усіх урядовців. Це робиться, пропрацьовується, є певний план дій, який затверджений Президентом, і ми рухаємося.

А як у нинішніх умовах можна децентралізувати енергетику?

— Це складно і дорого, і зробити за один сезон неможливо. На це потрібні роки. Наприклад, місто Харків на децентралізацію теплопостачання та енергетики за роки війни ми витратили 19 мільярдів. Це було за рахунок нашого міського бюджету і домовленостей з нашими міжнародними партнерами. Великі кошти, практичний річний бюджет міста. 
Потрібно ще більше, бо ми не зупиняємось.

У травні 2022 року у Харкові був запроваджений безкоштовний проїзд. Не збираєтесь його відміняти?

— Я багато разів говорив, що військове місто відрізняється від інших міст. На сьогодні у Харкові неможливо вводити платний проїзд, бо, наприклад, метрополітен працює як укриття. У Харкові постійна повітряна тривога. Як брати з людей гроші за те, що вони, рятуючи своє життя, спускаються в метрополітен? Як дивитися в очі людям, а це про людяність і про нашу незламність, яким потрібно доїжджати до роботи під час повітряної тривоги?

І загалом на сьогодні у нас такі обставини, що нам потрібно робити все для людей, щоб вони залишалися у місті. Бо життя у прифронтовому місті й у тиловому – це різні життя. До того ж заощадженими на проїзді коштами можна сплачувати комунальні послуги чи ліки купити.

А переселенці, яких у нас 214 тисяч, за які кошти вони будуть жити далі? Тому так, комунальний транспорт у Харкові безкоштовний і це вибір наших харків'ян. Проїзд утримує наш бюджет і це кошти наших містян.

Наразі у Харкові мешкає 214 тисяч вимушених переселенців. Чи є межі у міста їх приймати?

— Недавно був у Львові, де живуть 95 тисяч вимушених переселенців, переважно із Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської та Харківської областей. Тобто із зони активних бойових дій. Тому ВПО – це певний приріст для кожного міста і це цілком розуміло.

Чому люди їдуть в Харків? У нас охайне місто, хороше відношення, безкоштовний проїзд, пункти безкоштовної видачі їжі. Ми також відкрили окремий ЦНАП для вимушених переселенців. І оскільки до війни Харків був студентською столицею, у нас збереглися гуртожитки, де ми й розміщуємо вимушених переселенців. 

Як буде після війни, це питання, яке потрібно буде вирішувати на державному рівні. Повинна бути розроблена Державна програма щодо вимушених переселенців, яких потрібно інтегрувати у суспільство. Має бути певний соціальний пакет, пільги на комунальні послуги.

От, наприклад, як ми нині утримуємо харків’ян, щоби вони не виїжджали з міста? Це будівництво підземних шкіл, вже розпочали будівництво дитячого садочка під землею. Так, я дуже не хочу будувати під землею, дуже не хочу, але це вимушені міри, бо діти повинні соціалізуватися. До речі, у нас вже 21 підземна школа, скоро будемо запускати ще дві. І буде вже 23. 

Коли з’являться підземні садочки?

— На жаль, найближчим часом це неможливо зробити. Буде фінансування з міського бюджету 50-50 разом із державним. Там зовсім інші нормативні технології і складніше будівництво, ніж зі школами. Але ми вже почали і вже будуємо. 

Чи повертаються харків'яни зараз до міста?

— Вдячний кожному харків’янину, хто, попри всі виклики, сьогодні працює у Харкові. Потепліло і дуже багато людей повертаються додому.

Як компенсувати робочу силу в місті? Бо одна з ідей, наприклад, яка обговорюється в державі, це залучати трудових мігрантів. Що ви про це думаєте?

— Потрібна виважена державна політика, аби через 3-4 роки не зіткнутися із такими проблемами, які неможливо буде вирішити.

Стосовно спеціалістів, яких немає в Україні, то на певний період часу, невеликий, можна залучати від інших країн. Ідея робоча.

А от стосовно масової міграції чи масового завозу людей з інших країн, я вважаю, що це недоцільно. Нам в першу чергу потрібно забезпечити роботу наших українців і зробити так, щоб наші українці заробляли тут гроші і годували свої родини. Спершу ми самі, а потім всі інші. А от завозити людей, щоби потім не знати, що робити — це вже не по-державницьки.

Чи працює у регіонах децентралізація чи ця реформа поламалась через війну?

— Все працює, нічого не поламалось. Так, під час війни є певні обмеження, але вони стосуються військових адміністрацій. Проте після закінчення війни країна має повернутися назад до демократичного процесу та органів місцевого самоврядування.

Але я категорично проти, коли держава передає свої функції місцевому самоврядуванню, але без фінансового плеча. Такі випадки є, це прикро і такого не може бути. На кожне повноваження потрібне фінансування. 

Я б хотів, щоб всі прифронтові міста та громади й загалом наші військові міста мали підтримку уряду, держави та міжнародних партнерів.